May 05, 2010 23:16
А там за вікном дощ...
Там за вікном люди...
За вікном місто...
І десь там - він...
По вікні стікають капельки дощу, одна за одною. Одні швидко-швидко, інші
дуже повільно, деякі зупиняються, «завмирають», на їх місце падають нові...
Одна капелька зразу кинулась в око. Прилетівши з хмаринки на це вікно, вона
повільно, не поспішаючи стікала вниз... Розглядала інших, спостерігала за ними,
шукала схожих на себе... Час від часу її пересікали інші капельки - вони
стікали дуже швидко, змінюючи її напрям, зупиняли її, підштовхували, але дуже
швидко втікали: туди - вниз, куди всі прямували, щоб потім знову повернутись в
небо...
А капелька тим часом стекла вниз... Поплила за течією...
І знову в небо! Як ж тут спокійно, приємно... Але потрібно повертатись
туди, вниз, до інших... Шукати ту капельку, таку схожу на неї...
Скільки ще має випасти дощів, щоб вони зустрілись?
писанина