raining

May 05, 2010 23:16

А там за вікном дощ...

Там за вікном люди...

За вікном місто...

І десь там - він...

По вікні стікають капельки дощу, одна за одною. Одні швидко-швидко, інші дуже повільно, деякі зупиняються, «завмирають», на їх місце падають нові...

Одна капелька зразу кинулась в око. Прилетівши з хмаринки на це вікно, вона повільно, не поспішаючи стікала вниз... Розглядала інших, спостерігала за ними, шукала схожих на себе... Час від часу її пересікали інші капельки - вони стікали дуже швидко, змінюючи її напрям, зупиняли її, підштовхували, але дуже швидко втікали: туди - вниз, куди всі прямували, щоб потім знову повернутись в небо...

А капелька тим часом стекла вниз... Поплила за течією...

І знову в небо! Як ж тут спокійно, приємно... Але потрібно повертатись туди, вниз, до інших... Шукати ту капельку, таку схожу на неї...

Скільки ще має випасти дощів, щоб вони зустрілись?

писанина

Previous post Next post
Up