Aug 30, 2011 01:21
хочу виговоритись, але незнаю кому.. та і незнаю про що.. відчуваю,що там, всередині, щось мучить, аж кричати від цього хочеться, але що за таракан - не відомо. не думаю, що щось нове, мабуть старий добрий тараканчик, який заскучав за мною і вирішив про себе нагадати.. так , про що це я.. а. виговоритись!
щораз частіше задумуюсь над необхідністю поширення в нас моди на тих психологів. таки потрібна штука. ну може я фільмів передивилась [а таки передивилась], але хотіла б я собі такого завести. корисна і потрібна штука, і я цього не стидаюсь.
і надіюсь лише мені здається,що стаю якоюсь пасивною і нецікавою. чи то люди дивні, чи я, але з деким так важко знайти спільну мову! от як з одним екземляром. і ніби знайомі не так вже і мало, і часу багацько разом провели, але якась в нас нестиковка. і так мене це бісить. бо чогось з"явилася в ідея подружитись з ним. а що ж - не йде в тебе спілкування з кимось - подружись з ним! правда геніально?! і я думаю, що ні. але ж я так просто не здамся. мушу себе домучити.
а ще я лицемірю. починаю помічати за собою. якось стає важкувато бути чесною. боюсь,що не так зрозуміють, або ще гірше - почнуть помагати. не хатю!
і знову я зробила крок назад. знову крок назустріч депреснякам. а в мене ж почало все виходити! все ти винен. дурак!
депресняк,
думки,
соплі,
missing