Про запахи і спогади
Ходили ми сьогодні малювати у ботанічний сад, той що на Черемшини, аж там за Личаківським кладовищем. Надзвичайно гарно було - все таке кольорове і зелене. Було весело і легко. Люди так тішились, бачачи біля нас баночки з водою , фарби і пензлики в руках - що подекуди ми відчували себе ще одними експонатами саду:))) -нас фоткали, показували дітям і хвалили))) Загалом чудно день пройшов. О, а ще запахи- як пах бузок і жовті рододендрони - це має понюжати кожен! Бузок такий кінський- крупний - вперше такий бачила- чомусь аж захотілось його пожувати)
Стільки спогадів пригадалось по дорозі до ботсаду...по дорозі, якою колись ходила на треньки з фрізбі на стадіон Франка. Це булась якась ностальгія по той час, по те місце, яке фрізбі і люди з ним пов"язані, займали у моєму житті. тоді все було так, а зараз інакше...Про це я не жалію, бо так є, але тоді це було тоді і тоді вчасно. Ммм. радісно від того. Тоді не було ще роботи, тоді була ще студенткою. Тоді ще не все дозволяла собі, багато чого тоді було ніколи як вперше. Тоді якась загубленість була, але з тим і дитяча наївність і любов до всього. ммММмм..
Фрізбі багато чого мене навчило, дуже-дуже допомогло не розклеїтись взагалі-взагалі) Ех..зараз то є зараз..а все змінюється- і світ і люди...
Стільки спогадів пригадалось по дорозі до ботсаду...по дорозі, якою колись ходила на треньки з фрізбі на стадіон Франка. Це булась якась ностальгія по той час, по те місце, яке фрізбі і люди з ним пов"язані, займали у моєму житті. тоді все було так, а зараз інакше...Про це я не жалію, бо так є, але тоді це було тоді і тоді вчасно. Ммм. радісно від того. Тоді не було ще роботи, тоді була ще студенткою. Тоді ще не все дозволяла собі, багато чого тоді було ніколи як вперше. Тоді якась загубленість була, але з тим і дитяча наївність і любов до всього. ммММмм..
Фрізбі багато чого мене навчило, дуже-дуже допомогло не розклеїтись взагалі-взагалі) Ех..зараз то є зараз..а все змінюється- і світ і люди...