"Гуцулка Ксеня"
У нас то кужда коршма, чи, єк кажут, бара мусово співає.
На ружні, приружні голоси.
Не йден іде до бари, не так, аби напитися, але аби си виспівати. Инакше ме його нудити в середині, нудити і нудити, аж дістане тоту чорну манколію, жи на неї не поможе милий Боже, ані жадний Прокопович, бо на тото піґулків у аптиках ще не відумали.
Адіт, трафлєє си чєс від чєсу, жи єкийс наш чоловік возме та й повісит си. То такий, жи не ходив до бари, чи не любив, чи жона не пускала. А єк був би пішов і віспівав зі себе тоту біду, жи 'го в середині їла, то би 'го перейшло і не мусів би си вішєти.
Я особисто не дуже си до співу хапаю, бо-м уже застарий і єкос не пасує. Але люблю си у барі посидіти та й послухати, єк нарід на ружну нуту, чи то веселитси, чи зганєє манколію.
Ще цікавит мене послухати, єк тото штудерно хтос тоті співанки повидумував. Єк я ще тверезий, то не дуже до того прикладаю уваги, але єк дві-три віп'ю, або помішєю з пивом, то беру на тверезо кужде слово, чи воно годитси, чи нема чогос помилкового.
Тоді віразно витко, кілко то у нас співают, жи не відповідне, або пусто, або неправдиве, же вартує написати до газети спростованє.
Єкос недавно сижу у барі і слухаю, єк єкіс дивізійники співают тоту "Гуцулку Ксеню".
Найперше спростовванє, жи кілко-сми не бував не бував на гуцулох, але не здибав дівки, аби си називала Ксені. Витко прийшла из долів та й угуцулиласи, єк тот Мороз жи Михайло.
Далі співали жалісливо, єк єкий гуцул дуже тоту дівку любив "скрито" і ходив до неї з трембітов.
Таке, аби парубок брав трембіту, єк йде до дівки, яще не чував. Може сопівку, може дримбу, може гармоніку, то би було у сам раз, але аби єднов руков тримав дівку, а другов - трембіту, то аби єкий хлоп, не даст ради.
Адіт, у нас на єдні кунцерті вікликали правдивого гоцула аж з Чикаґа, то тот не міг втримати на сцені трембіти, а не було на що сперти. Тоди мусіло війти на сцену дві пластунки і тоту трембіту гуцулови потримати, бо йнакше би не затрубів.
Та й яке тото гранє про "скриту любов" на трембіті! Трембітали у нас на вівці чи на барани, чи то звістували, жи хтос або помер, або оженивси, але трубіти на цале село про любов, то таке не бувало. Де тоди тота секреція?
У пісни каже, жи гуцул присєгавси, жи тото він лише їй єдній трубит, а зараз на другій зворотці стоєт, жи "гуцул другу любит скрито"...
І нич, батєр, Ксені не каже, але йде до неї на "остатну ніч" і трубит, жи лише їй єдній розкаже, єкий має великий жаль.
Найперше поставлю питанє, де тота остатна ніч си відбувала? У хаті - нє, бо трембіта би не влізла си через вікно. На оборозі - тиж нє, бо би трембіта віставала і було витко. У саді - тиж нє, бо єкби заграв, цале село би си збігло, аби си подивити на вар'ята.
А на остатку, хто до кого мав мати жаль? Він до неї, пся єго маць, чи вона до нього?
Віслухав я тоту співанку, та й гадаю: нащо було укладати та й нащо таку неморальну річ виспівувати на цалу бару.
Може трафитиси єкас кобіта, або єкас леді, жи тото підхопит і піднесе на димонстрації, жи чєс до чєсу ведлуґ того "вумин ліберейшен".
Через єкогос батєра-гуцула ще годні порєдні хлопи потерпіти забездурно...
Едвард Козак (ЕКО)
1960-і рр.
Взято з коломийського журналу "Патилько".