Коли...

[hogo_cz]

Коли пацієнта звуть Тимур Аттілович (і він не мадяр), то мимоволі задумуєшся, яка йому судилась доля. Якщо у нього з'явиться брат Темучин, злякаюсь по-справжньому.
***
Коли трирічна пацієнтка дарує тобі абрикос і грушу, то стає тепло на душі.
***
Коли дитина доросла до абсолютно-позитивної фази (з усім погоджується і мирно дозволяє себе оглянути), то діалоги стають вельми цікавими:

Я: Ти чего такой білобрысый? (так, з деякими дітьми я говорю російською, української вони не розуміють) Весь в маму?
Дітвак: Да.
Я: Так ты белокурая бестия?
Дітвак: Да.
Я: Так ты ницшеанец?
Дітвак: Да.