Oct 09, 2012 23:15
Вчора до мене залицялась дівчина. Це було чудово. Вона взяла мої руки в свої, посміхнулась і ніжно подивилась своїми прекрасними сірими очима. Те, що їй вісім місяців і вона моя пацієнтка, ніяк не применшує романтики моменту.
***
Колись я свято вірив в постулат "Якщо дитина при вигляді білого халату плаче, то вона вже була у стоматолога чи ЛОРа". Тепер я вже розумію, що ще є прививки, педіатри з шпателями etc. А ще часто батьки кажуть дітям, що "зараз лікар зробить укол, якщо не замовкнеш". А ти дитині посміхаєшся і не розумієш, чому малюк плаче. Так от. До кожної дитини потрібно підібрати ключик. Хітом у мене зараз є надування кульок з одноразових перчаток. Це невичерпне джерело - півник, курочка, сонечко, корівка (якщо перевернути). А вчора у одного хлопчака помітив підтяжки. Одразу показав свої і кажу: "Дивись, у мене теж є, а значить, я тебе образити не можу". Малюк заспокоївся, а потім на його животі я провів демонстрацію його улюбленої казки "Колобок". Так ми і розійшлись друзями.
Дітваки,
З недоладних записок брата Ляпсуса