Петро Мідянка - кращий поет сучасної України, НМСД

[hogo_cz]

Кохана Ельзо, край наш не Ельзас;
Скульптури Божі ліплені із сиру,
Костьолики без внутрішніх прикрас,
Лише черешні вдягнуто в порфіру...
І засурмлять, здається, вийде князь
І розпочне забаву, потім - учта.
Кохана Ельзо, бачиться Ельзас,
А це німа окраїна та пуща.

Але і в пущі приязнь є і власть,
Свої божки, обителі й ікони,
А вже навкіл квітує зелен ряст,
І вже срібляться букові колони.

І простаки шустять. як та черва -
Для них же тут біоценоз і сила.
Коли б на лузі молода трава
Дощу від неба твердо не просила.

Була б пустеля, знав би волопас:
Не потребує їдла та багаття...
Кохана Ельзо, тямте про Ельзас,
Кохана Ельзо, знайте Закарпаття!