Сумно було десять і навіть п'ять років тому, коли у Полтаві, де народився, жив і творив Котляревський, на моє "перепрошую, пані, ви виходите на наступній?" та пані сіпалася і дивилася на мене перелякано чи й навіть сердито. А зараз, коли я майже кожен день чую, як дітлахи й підлітки у транспорті і на вулиці спілкуються між собою не суржиком, а майже чистою українською, коли мені у магазинах, кафе і на ринку на моє "дякую" відповідають у 80% випадків не "пожалуста", а "і вам дякую" або "на здоров'я" - мені вже не сумно.
Ой, та мені таке заявляли сотні разів за останні 20 років. Ну хай собі і далі заявляють, нам своє робить
Цього разу не здується, точно. Діти заговорили українською, це головне. Оті всі покоління, що жили у совку і навіть ті, що народилися під кінець совка - з ними уже все, проїхали, хай собі вже говорять як їм заманеться. І навіть теперішні діти навіть уполовині не будуть говорити чистою українською. А от їх діти - ото вже будуть українці.
А ви як хотіли? Щоби мову і культуру цілеспрямовано і наполегливо нищили сотнями років - і потім вони так - ррраз - і за пару десятків років - як новенькі? Та ні, не буває так.
Reply
Reply
Reply
Reply
Хоча якщо так у вас все відбувається то це радує звичайно ж....
Головне тільки що воно не здулося як все у нас буває через рік-два...
Reply
Цього разу не здується, точно. Діти заговорили українською, це головне. Оті всі покоління, що жили у совку і навіть ті, що народилися під кінець совка - з ними уже все, проїхали, хай собі вже говорять як їм заманеться. І навіть теперішні діти навіть уполовині не будуть говорити чистою українською. А от їх діти - ото вже будуть українці.
А ви як хотіли? Щоби мову і культуру цілеспрямовано і наполегливо нищили сотнями років - і потім вони так - ррраз - і за пару десятків років - як новенькі? Та ні, не буває так.
Reply
Leave a comment