Украинский взгляд на Ивана Грозного
Оригинал взят у bratgoranflo в Украинский взгляд на Ивана Грозного
Ища ответы на непростые вопросы наткнулся на интересное суждение относительно царя Иоанна Васильевича:
"Цей терор пояснюють по-різному: одні приписують його ексцентричній і безладній поведінці божевільного, інші в зиґзаґах царської політики шукають певної логіки і вбачають у всьому ретельний план. Петербурзький дослідник Руслан Скринніков в одній зі своїх праць пояснює опричнину тим, що цар не міг виконати с о ц і а л ь н и й контракт із елітами і пожалувати їх за службу новими землями. Тому, щоб домогтися лояльнос- ти еліт і змусити їх виконувати обов’язки стосовно держави, Іван IV удався до брутальної сили5. Історики далі сперечаються щодо оцінки самого Івана, його дивної поведінки та суперечливих дій. Хай там як, але є підстави вважати, що Іван Грізний передав державу в централізованішому стані, ніж прийняв, із міцнішою спільною політичною й етнокультурною ідентичністю, ніж притаманна московитам раніше. Можна сказати, що політика Івана створила передумови до соціяльних заворушень часів Смути, але водночас завдяки їй Московія вижила як єдина й неподільна держава."
Сергій Плохій Походження слов’янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусії
Что характерно, на примере того же Дмитрия Вишневецкого, можно судить, что дворянству ВКЛ и Речи Посполитой не могла не быть симпатичной рання активная политика царя на южном направлении, поскольку она напрямую пересекалась с их интерсами по обороне от татарских набегов. Даже киевский воевода Василий Острожский в письме к своему зятю Кшиштофу Радзивилу от 1579 года не без досады отмечал: "теперь оставив того главного врага (хана) идем на христианина".
Если попробовать представить - как бы могли развиваться события если бы наступление на южном направлении не было свернуто, то думается, что во первых закрепление Васильевича на Днепре и постройка там реального опорного пункта привело бы, скорее всего, к тому, что легендарная Запорожская Сечь так бы и не возникла. Удалось бы царю, в таком случае, перетянуть на свою сторону большую часть православного дворянства? - сложный вопрос, по крайней мере опричные методы тут были бы контрпродуктивны.
Ища ответы на непростые вопросы наткнулся на интересное суждение относительно царя Иоанна Васильевича:
"Цей терор пояснюють по-різному: одні приписують його ексцентричній і безладній поведінці божевільного, інші в зиґзаґах царської політики шукають певної логіки і вбачають у всьому ретельний план. Петербурзький дослідник Руслан Скринніков в одній зі своїх праць пояснює опричнину тим, що цар не міг виконати с о ц і а л ь н и й контракт із елітами і пожалувати їх за службу новими землями. Тому, щоб домогтися лояльнос- ти еліт і змусити їх виконувати обов’язки стосовно держави, Іван IV удався до брутальної сили5. Історики далі сперечаються щодо оцінки самого Івана, його дивної поведінки та суперечливих дій. Хай там як, але є підстави вважати, що Іван Грізний передав державу в централізованішому стані, ніж прийняв, із міцнішою спільною політичною й етнокультурною ідентичністю, ніж притаманна московитам раніше. Можна сказати, що політика Івана створила передумови до соціяльних заворушень часів Смути, але водночас завдяки їй Московія вижила як єдина й неподільна держава."
Сергій Плохій Походження слов’янських націй. Домодерні ідентичності в Україні, Росії та Білорусії
Что характерно, на примере того же Дмитрия Вишневецкого, можно судить, что дворянству ВКЛ и Речи Посполитой не могла не быть симпатичной рання активная политика царя на южном направлении, поскольку она напрямую пересекалась с их интерсами по обороне от татарских набегов. Даже киевский воевода Василий Острожский в письме к своему зятю Кшиштофу Радзивилу от 1579 года не без досады отмечал: "теперь оставив того главного врага (хана) идем на христианина".
Если попробовать представить - как бы могли развиваться события если бы наступление на южном направлении не было свернуто, то думается, что во первых закрепление Васильевича на Днепре и постройка там реального опорного пункта привело бы, скорее всего, к тому, что легендарная Запорожская Сечь так бы и не возникла. Удалось бы царю, в таком случае, перетянуть на свою сторону большую часть православного дворянства? - сложный вопрос, по крайней мере опричные методы тут были бы контрпродуктивны.
Click to view