Варшавське вбивство 08.02.1923
Сьогодні виповнюється 90 років з дня трагічної загибелі митрополита Варшавського Георгія (Ярошевського) (1872 -1923). Владика був холоднокровно застрелений іншим священнослужителем - архімандритом Смарагдом (Латишенковим) (1885 - після 1935).
Сама по собі ця історія цікава не лише своєю безпрецедентністю (одна особа в священному сані вбила іншу), але й тим, у який спосіб вона «резонує» в сучасному церковному житті. Один з пропагандистів РПЦ, диякон Кураєв, демонстративно нагадує про долю митрополита Георгія, реальним чи уявним, сановним прихильникам української церковної самостійності, що залишаються в лоні Московського патріархату.
У свою чергу, в патріархаті Київському, свого часу всерйоз розмірковували про канонізацію Ярошевського, як людини, яка нібито свідомо поклала життя за справу автокефалії Православної церкви в Польщі.
Не думаю, що буде перебільшенням сказати, що за дев’ять десятиліть, які минули з моменту вбивства, його справжні мотиви зацікавили тільки декількох світських істориків. В церковному ж середовищі (-ах), навіть не намагались проаналізувати, чому цей жахливий злочин став можливим. Інтерес виникав виключно тоді, коли згадку про цю подію можна було використати в якихось сучасних конфесійних «міжусобицях».
В принципі - це не дивно. Спроба уважніше пригледітись до цього «проклятого дела» (вираз публіциста Д. Філософова) (http://oak-old.livejournal.com/7570.html) (обережно, багато літер!) оставила під сумнів твердження, що убивця діяв суто з «ідейних міркувань» і мотивом убивства була розбіжність поглядів на можливість автокефалії. З іншого боку, окремі вчинки жертви також погано вписувались в образ «ідеального архіпастиря» і диктувались не стільки інтересами Церкви, скільки особистісними антипатіями...