Про одну з найгучніших тюремних утеч поч. ХХ віку в Галіції
Сто років тому одного листопадового дня в тодішньому Станіславові сталася подія, яка отримала широку опінію далеко за межами самої Галіції. От що, зокрема, писав про неї на своїх сторінках у номері за 30 листопада 1911 р. заокеанський часопис "Свобода", який видавали представники української діяспори в Північній Америці:
"В ночи з четверга на п’ятницю (10 ѓо листопада) втік з станиславівської тюрми Мирослав Січинський. Отся вість, яку ми подали ще в 46-ім числі нашої часописи, хоть з деяким застереженням, найшла тепер повне потвердженє. Сей, що в безконечній любови до свого кривдженого люду зложив на жертвеннику усе своє молоде житє - днесь вирвав ся уже з тюремних мурів, видобув ся з живого гробу..."
Станіславів_підїзд до головної брами в'язниці "Діброва"_1900і
"...Факт утечі Січинського з тюрми викликав серед польської суспільности правдиве божовіллє лютости і безсильної злости. Польські часописи до послідної стрічки заповнені лайками на Січинського, і взагалі на наш народний рyx; кождий поляк у Галичині, без огляду на своє суспільне становисько, замінив ся в "народового" шпіона і з затятостю глядить за Січинським. Читає ся у тих часописях тисячі здогадів, підозрінь, комбінацій; кожда подає инший проект зловлення. І так одна часопись радить, аби зробити ревізію по всіх руських приходствах, а певно найде ся десь укритий Січинський; друга часопись зовсім поважно радить перевести ревізію в усіх руських монастирях, а передовсім жіночих, а певно в котрімсь найде ся Січинський. І сі проекти, один глупший від другого, а при тім кождий злобнійший, більше імпертинентський від попередного, заповняють шпальти часописів, і то не гумористичних, але тих, що хотять уходити за поважні. Як переведено утечу і чи Січинський находить ся вже поза границями Австрії - оте є питання, на які нема до сеї пори ніякої розвязки..."
Фрагмент замітки про втечу М.С. австрійської
"Die neue Zeitung" від 11 падолиста 1911 р.
"...Станиславівська тюрма належить до "найбезпечніших" в Австрії. Вона є окружена муром 8 метрів (близько 27 стіп) високим, з надвору осьвіченим лямпами; що 40 кроків стоїть військова варта. В мурі находить ся одна брама, на якій день і ніч стоять двоє дозорців на варті і яка вечором зачинює ся на ключ. Коридори в в'язници поміж собою суть відмежовані грубими желізними ґратами з сліпими замками; то значить, їх можна відімкнути лиш від сторони головного коридора і ніколи зі сторони бічного. Кожда камера, а вони лежать при бічних коридорах, є зачинена грубими дверми, у яких находиться вгорі мала желізна решітка. Чере сю решітку заглядає до нутра камери дозорець, щоб переконати ся, що робить арештант. Дозорець бачить нутро камери і арештанта, але арештант ніколи не може побачити контролюючого його дозорця. Камери і коридори цілу ніч ясно осьвітлені..."
поштівка-поздоровлення із зображенням станіславівської в'язниці_поч.ХХ в.
"...Січинський зіставав ся у тім живім гробі під найострійшим наглядом. Цілий день, від години 6-ї рано до 8-ї вечором, з одногодинною перервою на прохід, працював в столярни. Родина могла його відвідувати 6 разів в році; в часі таких відвідин був завсігди присутний якийсь урядник. Рівно ж в тім самім часі вільно було йому отримати і вислати всего лиш один лист, що переходив вельми остру контролю. Ніяких книжок не давали йому читати, а з зароблених грошей мав дозвіл ужити на поправленє харчу всього лиш 60 сотиків на тиждень. На спеціяльне припорученє львівської прокураторії усі, які могли мати якусь стичність з Січинським, були самі поляки. Кромі сего Січинського поміщено в келії, що находить ся в бічнім крилі в'язничного будинку на другім поверсі. І мимо такого строгого нагляду, мимо того, що Січинський майже був живцем замурований десятками желізних огорож, ґрат, мурів, дверей - він видобув ся на волю! І тому то така лють напала на поляків.
Як могла відбути ся утеча? Се питанє, над яким ломлять собі голови польські офіціяльні і неофіціяльні власти. Після усього, що дотепер надруковано і оголошено про утечу, справа представляє ся так: Січинський, як звичайно, о годині пів до 9-ої вечора найшов ся в своїй келїї і положив ся спати. Відбуваюча ся що пару годин ревізія не запримітила нічо підозрілого. Доперва о год. 6-ій рано побaчено, що на ліжку не лежить Січинський, лиш манекен, зроблений з його блюзки, випханої соломою, і коца. Деякі признаки вказували на те, що Січинський опустив тюрму коло півночи, або ще скорше. Іменно тоді, коли вночи жовнір стоячий на варті ближче тюремної брами мав би випустити двох дозорців, що виходили з тюрми.
Отсе і все, що "позитивного" знають польські власти про утечу. Куди кинув ся Січинський, чи виїхав за границю, чи може де укрив ся в Галичині, а як виїхав, то в котру сторону, в якім перебранню - се все є незвісне. Галицькі власті перевели сейчас строге слідство стосовно в’язничної служби і заарештували дозорців, самих поляків, а іменно: Нуду, Цеслікова, Маляжа і Гавриляка. Вони, як запевняють власті, мали помочи Січинському до утечі. Іменно Нуда і Цесліков отворили ключом, який дістали від Маляжа, камеру Січинського і вивели його звідти. Тут Січинський мав перебрати ся в одіж дозорця і вийти разом з Маляжом через головну браму, де в поблизькім парку мав ждати го автомобіль, що вивіз його на Угорщину, або до Румунії.
Річ природня, що се запевнювання полягає лиш на здогадах, та й проти арештованих дозорців нема найменших конкретних доказів. Те, що, як писали польські часописи, арештовані дозорці признали ся до вини, є такою ж байкою, як і всі другі: іменно, що на звільненє Січинського мали зібрати в Росії аж цілих 100.000 рублів.
Власті розписали за Січинським стежні листи - до сеї пори без результату. Сей стежний лист подає ся тут в цілости, так як він звучить.
Стежний лист
Дирекція карного закладу в Станиславові, Ч. 3548/11.
Станиславів, 11 падолиста 1911.
Обіжник.
В’язень тутешного закладу карного Іван-Андрій, Мирослав Січинський,
засуджений присудом ц. к. суддів присяглих у Львові з дня 17 цьвітня 1909, Ч. 989/8 за злочин морду на 20 літ тяжкої в’язниці, утік нині в цивільнім одязі з тутешного закладу карного. Втікач в родом з Черниховець, пов. Збараж в Галичині, приналежний до Щепятина, пов. Рава-Руська в Галичині, має літ 24, стану вільного, гр.-кат. обряду, студент ІІІ року фільософії.
Опис особи: зріст середний, будова тіла сильна, обличчя подовгасте, цера здорова, волосє темно-бльонд, брови темні, очі пивні, ніс пропорціональний, уста мірні, зуби здорові, без заросту, говорить по руськи, польськи і німецьки. Просимо вислідити його, а в разі спіймання доставити до тутешного заведеня кари.
Ц. к. старший директор Кільовс в. р."
портрета Мирослава Січинського часів ув'язнення
Пи. Си. Український студент Мирослав Січинський (1887-1979) був доставлений у "Діброву" в кінці липня 1909 р. Там він мав відбути 20 років, як кару за політичний атентат на намісника Галіції польського графа А.Потоцького, хоча спочатку суд взагалі присудив був винуватцю смертний вирок. Ця справа набула широкого розголосу не лише в Австро-Угорській державі, але й у Европі загалом. Як вже зрозуміли із замітки, Січинському вдалося вирватися з "неприступних" мурів Діброви менш ніж через півтора року з початку відсидки. Через певний час утікач благополучно покинув кордони імперії, виемігрував до Стейтсів, де пізніше й віддав Богу душу на 92 році життя…
Малюнок-реконструкція атентату з сторінок часопису "Wiener Bilder" за 15 цьвітня 1908 р.
Пи. Си. Пи. Си. Спорудження в’язниці «Діброва» (назву отримала в честь однойменного урочища тоді ще на околиці Станіславова), за словами краєзнавця М.Головатого, була наймасштабнішою будовою в місті 1880-х рр. Автором проекту став Юзеф Браунзайс, а відкриття відбулося 1 липня 1883 р. Тюремний комплекс, який вважався чиненайбільш надійним місцем утримання ув’язнених в усій імперії Габсбургів,був розрахований на 1 тис. в’язнів чоловічої статі греко-католицької і православної конфесій. Заклад був обладнаний вентиляцією, водогоном і каналізацією, що відповідало самим останнім вимогам того часу для споруд відповідного типу. На території тюрми діяли дві каплиці та школа...
План-проект в'язниці та її зображення ХІХ в. (взято з монографії Ж. Комар "Третє місто Галичини. Станиславів і його архітектура в часи галицької автономії")
Проект в'язниці та її зображення ХІХ в. (взято з монографії Ж. Комар "Третє місто
Галичини. Станиславів і його архітектура в часи галицької автономії")
У міжвоєнну добу в’язницю перетворили з цивільної на військову, а згодом - на казарму. Під час гітлерівської окупації Станіславова на території тюрми розмістився табір для інтернованих, переважно голандських, військовополонених Сталаг 371. У радянський та новітній періоди історії міста приміщення колишньої австрійської в’язниці використовувалися для потреб армії.
"Діброва" часів ІІ Речі Посполитої_світлив Зіґмунт Юріс_1933
"Діброва"- Сталаг 371_1942-1944
"В ночи з четверга на п’ятницю (10 ѓо листопада) втік з станиславівської тюрми Мирослав Січинський. Отся вість, яку ми подали ще в 46-ім числі нашої часописи, хоть з деяким застереженням, найшла тепер повне потвердженє. Сей, що в безконечній любови до свого кривдженого люду зложив на жертвеннику усе своє молоде житє - днесь вирвав ся уже з тюремних мурів, видобув ся з живого гробу..."
Станіславів_підїзд до головної брами в'язниці "Діброва"_1900і
"...Факт утечі Січинського з тюрми викликав серед польської суспільности правдиве божовіллє лютости і безсильної злости. Польські часописи до послідної стрічки заповнені лайками на Січинського, і взагалі на наш народний рyx; кождий поляк у Галичині, без огляду на своє суспільне становисько, замінив ся в "народового" шпіона і з затятостю глядить за Січинським. Читає ся у тих часописях тисячі здогадів, підозрінь, комбінацій; кожда подає инший проект зловлення. І так одна часопись радить, аби зробити ревізію по всіх руських приходствах, а певно найде ся десь укритий Січинський; друга часопись зовсім поважно радить перевести ревізію в усіх руських монастирях, а передовсім жіночих, а певно в котрімсь найде ся Січинський. І сі проекти, один глупший від другого, а при тім кождий злобнійший, більше імпертинентський від попередного, заповняють шпальти часописів, і то не гумористичних, але тих, що хотять уходити за поважні. Як переведено утечу і чи Січинський находить ся вже поза границями Австрії - оте є питання, на які нема до сеї пори ніякої розвязки..."
Фрагмент замітки про втечу М.С. австрійської
"Die neue Zeitung" від 11 падолиста 1911 р.
"...Станиславівська тюрма належить до "найбезпечніших" в Австрії. Вона є окружена муром 8 метрів (близько 27 стіп) високим, з надвору осьвіченим лямпами; що 40 кроків стоїть військова варта. В мурі находить ся одна брама, на якій день і ніч стоять двоє дозорців на варті і яка вечором зачинює ся на ключ. Коридори в в'язници поміж собою суть відмежовані грубими желізними ґратами з сліпими замками; то значить, їх можна відімкнути лиш від сторони головного коридора і ніколи зі сторони бічного. Кожда камера, а вони лежать при бічних коридорах, є зачинена грубими дверми, у яких находиться вгорі мала желізна решітка. Чере сю решітку заглядає до нутра камери дозорець, щоб переконати ся, що робить арештант. Дозорець бачить нутро камери і арештанта, але арештант ніколи не може побачити контролюючого його дозорця. Камери і коридори цілу ніч ясно осьвітлені..."
поштівка-поздоровлення із зображенням станіславівської в'язниці_поч.ХХ в.
"...Січинський зіставав ся у тім живім гробі під найострійшим наглядом. Цілий день, від години 6-ї рано до 8-ї вечором, з одногодинною перервою на прохід, працював в столярни. Родина могла його відвідувати 6 разів в році; в часі таких відвідин був завсігди присутний якийсь урядник. Рівно ж в тім самім часі вільно було йому отримати і вислати всего лиш один лист, що переходив вельми остру контролю. Ніяких книжок не давали йому читати, а з зароблених грошей мав дозвіл ужити на поправленє харчу всього лиш 60 сотиків на тиждень. На спеціяльне припорученє львівської прокураторії усі, які могли мати якусь стичність з Січинським, були самі поляки. Кромі сего Січинського поміщено в келії, що находить ся в бічнім крилі в'язничного будинку на другім поверсі. І мимо такого строгого нагляду, мимо того, що Січинський майже був живцем замурований десятками желізних огорож, ґрат, мурів, дверей - він видобув ся на волю! І тому то така лють напала на поляків.
Як могла відбути ся утеча? Се питанє, над яким ломлять собі голови польські офіціяльні і неофіціяльні власти. Після усього, що дотепер надруковано і оголошено про утечу, справа представляє ся так: Січинський, як звичайно, о годині пів до 9-ої вечора найшов ся в своїй келїї і положив ся спати. Відбуваюча ся що пару годин ревізія не запримітила нічо підозрілого. Доперва о год. 6-ій рано побaчено, що на ліжку не лежить Січинський, лиш манекен, зроблений з його блюзки, випханої соломою, і коца. Деякі признаки вказували на те, що Січинський опустив тюрму коло півночи, або ще скорше. Іменно тоді, коли вночи жовнір стоячий на варті ближче тюремної брами мав би випустити двох дозорців, що виходили з тюрми.
Отсе і все, що "позитивного" знають польські власти про утечу. Куди кинув ся Січинський, чи виїхав за границю, чи може де укрив ся в Галичині, а як виїхав, то в котру сторону, в якім перебранню - се все є незвісне. Галицькі власті перевели сейчас строге слідство стосовно в’язничної служби і заарештували дозорців, самих поляків, а іменно: Нуду, Цеслікова, Маляжа і Гавриляка. Вони, як запевняють власті, мали помочи Січинському до утечі. Іменно Нуда і Цесліков отворили ключом, який дістали від Маляжа, камеру Січинського і вивели його звідти. Тут Січинський мав перебрати ся в одіж дозорця і вийти разом з Маляжом через головну браму, де в поблизькім парку мав ждати го автомобіль, що вивіз його на Угорщину, або до Румунії.
Річ природня, що се запевнювання полягає лиш на здогадах, та й проти арештованих дозорців нема найменших конкретних доказів. Те, що, як писали польські часописи, арештовані дозорці признали ся до вини, є такою ж байкою, як і всі другі: іменно, що на звільненє Січинського мали зібрати в Росії аж цілих 100.000 рублів.
Власті розписали за Січинським стежні листи - до сеї пори без результату. Сей стежний лист подає ся тут в цілости, так як він звучить.
Стежний лист
Дирекція карного закладу в Станиславові, Ч. 3548/11.
Станиславів, 11 падолиста 1911.
Обіжник.
В’язень тутешного закладу карного Іван-Андрій, Мирослав Січинський,
засуджений присудом ц. к. суддів присяглих у Львові з дня 17 цьвітня 1909, Ч. 989/8 за злочин морду на 20 літ тяжкої в’язниці, утік нині в цивільнім одязі з тутешного закладу карного. Втікач в родом з Черниховець, пов. Збараж в Галичині, приналежний до Щепятина, пов. Рава-Руська в Галичині, має літ 24, стану вільного, гр.-кат. обряду, студент ІІІ року фільософії.
Опис особи: зріст середний, будова тіла сильна, обличчя подовгасте, цера здорова, волосє темно-бльонд, брови темні, очі пивні, ніс пропорціональний, уста мірні, зуби здорові, без заросту, говорить по руськи, польськи і німецьки. Просимо вислідити його, а в разі спіймання доставити до тутешного заведеня кари.
Ц. к. старший директор Кільовс в. р."
портрета Мирослава Січинського часів ув'язнення
Пи. Си. Український студент Мирослав Січинський (1887-1979) був доставлений у "Діброву" в кінці липня 1909 р. Там він мав відбути 20 років, як кару за політичний атентат на намісника Галіції польського графа А.Потоцького, хоча спочатку суд взагалі присудив був винуватцю смертний вирок. Ця справа набула широкого розголосу не лише в Австро-Угорській державі, але й у Европі загалом. Як вже зрозуміли із замітки, Січинському вдалося вирватися з "неприступних" мурів Діброви менш ніж через півтора року з початку відсидки. Через певний час утікач благополучно покинув кордони імперії, виемігрував до Стейтсів, де пізніше й віддав Богу душу на 92 році життя…
Малюнок-реконструкція атентату з сторінок часопису "Wiener Bilder" за 15 цьвітня 1908 р.
Пи. Си. Пи. Си. Спорудження в’язниці «Діброва» (назву отримала в честь однойменного урочища тоді ще на околиці Станіславова), за словами краєзнавця М.Головатого, була наймасштабнішою будовою в місті 1880-х рр. Автором проекту став Юзеф Браунзайс, а відкриття відбулося 1 липня 1883 р. Тюремний комплекс, який вважався чиненайбільш надійним місцем утримання ув’язнених в усій імперії Габсбургів,був розрахований на 1 тис. в’язнів чоловічої статі греко-католицької і православної конфесій. Заклад був обладнаний вентиляцією, водогоном і каналізацією, що відповідало самим останнім вимогам того часу для споруд відповідного типу. На території тюрми діяли дві каплиці та школа...
План-проект в'язниці та її зображення ХІХ в. (взято з монографії Ж. Комар "Третє місто Галичини. Станиславів і його архітектура в часи галицької автономії")
Проект в'язниці та її зображення ХІХ в. (взято з монографії Ж. Комар "Третє місто
Галичини. Станиславів і його архітектура в часи галицької автономії")
У міжвоєнну добу в’язницю перетворили з цивільної на військову, а згодом - на казарму. Під час гітлерівської окупації Станіславова на території тюрми розмістився табір для інтернованих, переважно голандських, військовополонених Сталаг 371. У радянський та новітній періоди історії міста приміщення колишньої австрійської в’язниці використовувалися для потреб армії.
"Діброва" часів ІІ Речі Посполитої_світлив Зіґмунт Юріс_1933
"Діброва"- Сталаг 371_1942-1944