Вже під час написання першої спільної відозви виникли серйозні розходження: Міхновський переконував соціалістично-автономістську більшість негайно проголосити Українську державу, відкликати з російської армії всіх українців і розпочати творення української національної армії. Його опоненти заперечували: “Навіщо нам (своя) армія? Від кого нам захищатися? Царського режиму, що поневолював український народ, вже немає, а працюючий московський народ є щирим приятелем працюючого українського люду”
Мірчук П. Микола Міхновський - апостол української державності - Філадельфія: Т-во Української студіюючої молоді ім. Миколи Міхновського, 1960
Переглядаючи
оце відео про армію УНР, що опубліковане тут трохи нижче, я зауважив, що там не згадується така людина, як Микола Міхновський. Зате Винниченко є... Пропоную розглянути уривки з кількох публікацій:
По-перше:
За той короткий час, коли він був головним мотором української військовости, впродовж одного березня 1917 р. він перевів таку роботу:
1. Організував перше українське військове “Підготовче віче” в дні 6 (19) березня.
2. Організував друге українське “Установче віче” в дні 9 (22) березня.
3. В дні 9 (22) березня видав першу від часу скасування (в 1775 р.) Запорозької Січі відозву-наказ українському війську; цей наказ був першим імпульсом до вибуху патріотичного полум’я серед мільйонів українського вояцтва, втіленого 22 до російських військових частин.
4. Дня 9 (22) березня створив Організаційний комітет для формування українського війська.
5. Того ж дня 9 (22) березня започаткував і в короткому часі довершив революційним порядком формування 1-го Українського охочекомонного імені Гетьмана Богдана Хмельницького полку”.
6. Опрацював плян і перевів скликання Першого всеукраїнського військового з’їзду, який виділив зі свого складу першу верховну владу для новоствореного українського війська - Український військовий генеральний комітет.
7. Створив Військово-політичний клюб імені Наказного гетьмана Павла Полуботка. Цей клюб, що його москалі називали “осиним гніздом мазепинства”, був тим славним гніздом, в якому вивелися і пішли в український світ перші українські державники.
8. Склав “катехізм українця” - декальог українського державника, який у наші дні в сотках тисячів відписів ходить із рук до рук серед шкільної молоді під московською окупацією. Міхновський і після своєї фізичної смерти живе в серцях українського покоління!
9. Революційним порядком і засобами “полуботківського клюбу” створив у Києві 2-й Український піший полк імені Наказного гетьмана Павла Полуботка. Цей полк у липні 1917 року, натхнений духом Міхновського, удатно 23 перевів у Києві “показову” спробу державного перевороту.
10. Прищепив українському суспільству ту шляхотну свідомість, що за свої права Україна мусить боротися, а не просити, - вказав джерело Сили.
11. Перший у 1917 р. виразно окреслив Москву - червону й білу однаково - як історичного ворога України, з яким треба не розмовляти, а якого треба бити, аж поки не стане нешкідливим.
12. До білого гарту розпалив національну гордість серед народу, який починав чи почасти й встиг забути своє історичне ім’я, славну тисячолітню традицію, - привернув йому історичну пам’ять.
13. Опрацював сміливий і в задумі єдиноможливий до здійснення плян реституції в Україні суверенної державности в оперті на осередні держави. Цей плян, хоч не був здійснений по орлиних замірах Міхновського, багато причинився 24 до збудження української політичної думки й остаточно, з великим спізненням та відступленнями, був здійснений в акті Берестейського миру в 1918 р.
Оце ті головні чини, які голосно промовляють, ким був і залишився для України поручик Микола Іванович Міхновський - батько сучасного животворчого українського націоналізму й творець новітнього українського війська.
Єфримович В. Військо йде. Спогад про Миколу Міхновського
в днях відбудови Української держави. -
Календар української родини на переступний рік. -
Мондер, Альберта, Канада: видавництво й друкарня
отців Василіан, 1948. - Річник 9. - С. 104 - 115.
По-друге :
Вже на початку з’їзду виникла пристрасна дискусія. Володимир Винниченко запропонував обрати головою з’їзду Симона Петлюру, завзятого на той час пацифіста. Делегати-самостійники запропонували обрати на голову з’їзду поручника Міхновського.
“Проти цієї пропозиції негайно виступив Володимир Винниченко, який почав палко запевняти, що начебто Міхновський, як адвокат, є “паном”, а не сином простого народу, що він “має маєток, є дідичем і хоче завести старі порядки, панщину і т. д.”, що він... сидить весь час у Києві, (а) “в окопах, де під вогнем ворога мучиться вояк, якого їдять воші, який мерзне і голодує - він ніколи не був” 9.
Цинізм Винниченка, слід визнати, був довершеним. Письменник-демагог, до речі, сам призовного віку, добре знав, що Микола Міхновський не пішов на фронт з ідейних міркувань, бо віддавна був ворогом Росії. Отож інкримінувати Міхновському небажання захищати “матушку-Росію” міг тільки безмежно підлий чоловік.
Використав Винниченко і той факт, що на одному з перших масових зібрань у Києві Міхновський зголосив до резолюції вимогу, щоб Тимчасовий уряд Росії звільнив із заслання митрополита Андрея Шептицького: Винниченко навів це як “доказ”, що Міхновський - прихований католик, який хоче “при помочі католицького митрополита Шептицького завести весь український православний народ у ярмо польських католиків” 10.
“Дискусія над питанням обрання голови з’їзду набирала все пристраснішого характеру...” 11.
З книги Романа Коваля
«Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії» (1998)
Як відомо фактично “міністром оборони” став Петлюра, а згодом Богданівський, і Полуботківський полки були розпущені Винниченком. Ось так. Кого зацікавила тема, раджу почитати ось цю книгу
upload.com.ua/get/900940157/. Окрім власне "Самостійної України" Міхновського там наявні деякі інші цікаві публікації.