Синодальне видання українського перекладу Євангелія: мовою цифр
Деяким історичним сюжетам “не щастить” з висвітленням зовсім не тому, що тема є табуйованою або архіви недоступні для дослідників. Просто щодо них складається хибне враження, що, власне, жодної потреби заглиблюватися в проблему немає. Адже відповіді нібито і так лежать на поверхні. Подібна позиція призводить до продовження тиражування неперевірених фактів, запозичених зі спогадів, періодики й тому подібних джерел. Обмеження джерельної бази звужує також тематику багатьох досліджень - на їхніх маргінесах залишається більше питань, аніж вдається здобути відповідей.
Одним з таких сюжетів є історія видання українського перекладу Четвероєвангелія, здійсненого протягом 1905-1912 рр.
Це було перше і єдине видання, санкціоноване вищою церковною владою в Російській імперії. Комісія на чолі з єпископом Парфенієм (Левицьким) (1858-1922) переглянула і відредагувала переклад, здійснений Пилипом Морачевським (1805-1879).
Загальноприйнятою є думка що видання мало величезний попит, а Св. Синод свідомо зменшував наклади і ставив перепони виданню. Історик Василь Біднов зокрема відзначив з цього приводу, що “Синодальна друкарня в Москві не один раз перевидавала українське Євангеліє (як зі слов’янським текстом, так і без нього), міняючи самий формат Євангелія. Всі видання швидко розходилися, почувалася потреба в нових і нових виданнях. На жаль, велика світова війна припинила видання Євангелія на українській мові, тим паче, що сама духовна влада ставилася до цієї справи досить байдуже” .
Про це ж у 1921 р. писав Іван Огієнко у листі до Британського біблійного товариства: “Ось частина цифр, які покажуть, як розкуповувалися у нас Євангельські книги. Євангеліє від Матфея в перекладі комісії єпископа Парфенія вийшло спочатку 1906 року в числі 5000 екземплярів і було розкуплено в два дні; в червні того ж року вийшло знову 10 000 - і негайно було розкуплено; в жовтні вийшло вже 20 000 і розкуплено було негайно; в 1907 році в лютому вийшло 20 000 примірників, в квітні - 10 000, в листопаді - 12 тисяч примірників і т. д.
Книги розкупалися протягом декількох день по їх виході. На жаль, тільки Московський Синод, що випускав Євангеліє українською мовою, з політичних мотивів випускав його не мільйонами, а тільки невеличким числом, яке, звичайно, не могло задовольнити навіть нашої інтелігенції” .
Джерелом вищенаведених даних для Огієнка була інформація, опублікована в газеті “Нова Рада” (1910. - №19). У свою чергу, першоджерелом для публікації стали відповіді на запити щодо кількості опублікованих примірників, надіслані Московською синодальною друкарнею (саме в ній друкувались Євангелія) на прохання єпископа Парфенія.
Документи з архіву Московської синодальної друкарні (МСД) дали можливість остаточно з’ясувати декілька принципових питань щодо тиражів Євангелія й особливостей попиту на видання.
У 1916 р. керуючим друкарні було підготовлено детальний звіт про друк українських Євангелій. Суто “технічні” стиль та призначення нижченаведеного звіту роблять його джерелом, в якому найбільш об’єктивно відображено дійсний стан справ з продажем українських Євангелій. Справжня його динаміка дещо відрізнялася від тієї, яку описували українські діячі. У звіті зазначалося:
“Отпечатанный в июне 1906 года в количестве 5000 экземпляров Св. Евангелист Матфей, в 16 долю листа потребовал повторения издания, и в октябре месяце было отпечатано 10 000 экземпляров, а в декабре того же года ещё 20 000 экземпляров.
Значительный спрос на Евангелиста Матфея побудил типографию озаботиться заготовлением этой книги, и в марте месяце 1907 года было отпечатано 20 000 экземпляров. Это последнее издание, как видно из прилагаемой справки, находится в типографских запасах по настоящее время.
Вслед за Св. Евангелистом Матфеем в том же формате в апреле 1907 года был отпечатан в количестве 20 000 экземпляров Св. Евангелист Марк. С выпуском этой книги спрос на славяно-малорусское Евангелие в 16 долю листа значительно понизился, а потому следующие Евангелия печатались в меньшем количестве, а именно Св. Евангелист Лука - 10 000 экземпляров и Св. Евангелист Иоанн - 5000 экземпляров.
Несмотря на сокращённое количество печатавшихся последних 3-х выпусков Св. Евангелистов, благодаря незначительному на них спросу, они остаются в запасах типографии в достаточном количестве, а именно: Св. Евангелист Марк - 12 168 экземпляров, Лука - 6225 экземпляров и Иоанн - 1627 экземпляров.
Таким образом, более значительным успехом пользовалось только Св. Евангелие от Матфея, которого из 55 000 экземпляров продано за всё время 31 542 экземпляра, остальные евангелисты были проданы в следующем количестве: Марк - 6732 экземпляра, Лука - 2675 экземпляров и Иоанн - 3073 экземпляра.
Такому же колебанию подвергалось и издание славяно-малорусского Евангелия в 32 доли листа. Из отпечатанных по 10 000 экземпляров евангелистов Матфея и Марка только первого продано 7070 экземпляров, последнего, то есть Евангелиста Марка, с 1907 г. по настоящее время продано всего только 329 экземпляров. Что касается Св. Евангелиста Луки, отпечатанного в количестве 5000 экземпляров, то последний ещё не поступал в продажу.
Наиболее равномерным по распространению из отдельных евангелистов было издание Евангелия на одном малорусском языке в 32 долю листа гражданской печати. Из отпечатанных тремя изданиями евангелистов Матфея и Марка по 28 200 экземпляров каждого до настоящего времени продано:первого - 26 344 экземпляра и второго - 26 357 экземпляров. Евангелистов Луки и Иоанна было по два издания, и из 21 200 экземпляров Евангелия от Луки - продано 20 559 экземпляров, Евангелиста Иоанна продано 20 318 экземпляров из напечатанного количества 21 800 экземпляров.
Обстоятельством к широкому распространению отдельных евангелистов на малорусском языке в 32 доли листа послужил спрос со стороны Британского и Иностранного библейского общества, которое приобрело 92 000 экземпляров общего количества, поступившего в продажу.
Ввиду того, что эти отдельные выпуски св. евангелистов печатались только по заказу названного Общества, для продажи же добавлялось к изданиям очень ограниченное количество, то и наличность последних в запасах выражается следующими цифрами: Евангелиста Матфея - 1606 экземпляров, Евангелиста Марка - 1643 экземпляра, Луки - 1141 экземпляр и Иоанна 1481 экземпляр» .
Таким чином, дійсно великий попит мало лише перше з Євангелій - від Матфея. Викликаний ефектом новизни - це була перша книга Св. Письма українською мовою, яку легально можна було придбати у Російській імперії - він тривав, однак, недовго. Навіть менші наклади Євангелій від Марка та Луки не розкуповувалися. Важко достовірно встановити, чому всі ті, хто купив Євангеліє від Матфея, не купував подальших випусків. На це могло вплинути декілька обставин: затримка з виходом наступних Євангелій, очікування публікації видання без паралельного церковнослов’янського тексту, відсутність реклами тощо.
На конкурентоспроможність українських Євангелій впливала і ціна - вони були дорожчі за відповідні російські . Однак найдорожчим було якраз перше видання Євангелія від Матфея - 25 копійок , тоді як інші Євангелія лише трохи відрізнялися ціною від російськомовних. Це було викликано дещо більшою собівартістю видання. Наприклад, згідно з розрахунками друкарні, гуртова ціна на Євангеліє від Іоанна мала становити 3 ½ копійки за примірник , а інших євангелістів - 3 копійки . Відповідно навіть здешевлений варіант видання коштував уроздріб не менше 8-10 копійок.
Можна припустити, що частина покупців українське Євангеліє купували зовсім не для домашнього читання, а як своєрідну “диковинку”, сувенір. Остаточне з’ясування цього питання потребує подальших архівних студій, зокрема пошуку відповідних звітів Британського біблійного товариства, яке розповсюдило більшу частину тиражів.
Більш зрозумілою є ситуація, яка склалася навколо продажу Великоднього Євангелія - видання, яке мало чітко визначене призначення.
29 листопада 1911 р. виконуючим обов’язки керуючого книгосховищем було підготовлено довідку про кількість Великодніх Євангелій, які ще залишалися нерозпроданими. Згідно з нею, з накладу в 8100 примірників видання 1907 р. на кінець 1911 р. залишилося 1594 екземпляри (на складі - 1534, у роздрібній крамниці - 57, оптовій - 3). В довідці представлено й динаміку продажу: 1909 р. було продано 20 примірників, у 1910, як і за 11 місяців 1911 р. - 10. Інші 6466 екземплярів куплені протягом 1907-1908 рр.
Пояснення такому різкому зниженню попиту в даному разі можуть бути такі:
По-перше, переважну більшість примірників було закуплено для Подільської єпархії, архіпастирем якої до лютого 1908 р. був єпископ Парфеній. У подальшому жоден інший архієрей з українських єпархій не ініціював купівлю Великодніх Євангелій.
По-друге, на зниження попиту вплинула також відмова Св. Синоду долучити український текст до збірки Великодніх Євангелій іншими мовами.
По-третє, на відміну від власне Євангелій, коло зацікавлених у купуванні аркуша з першими 17 віршами Євангелія від Іоанна звужувалося майже виключно до священнослужителів. Однак, оскільки читання українського Євангелія за великодньою службою не віталося (хоча прямо й не заборонялося), купували його лише окремі священики.
Архів МСД не дає можливості однозначно дати відповідь на питання про те, чи було здійснене плановане 1916 р. додаткове видання українського Четвероєвангелія. П’ять тисяч примірників Євангелія від Іоанна планувалося надрукувати вже в січні 1916р., однак видання затримувалося. За іронією долі однією з причин зволікання було те, що друкарські машини, серед іншого, були зайняті друкуванням бланків для тульського архієрея (на цю кафедру переведено архієпископа Парфенія) .
Іншою перепоною була вища собівартість видання. Ціни 1916 р. суттєво відрізнялися від цін періоду 1906-1911 рр. Зважаючи на наявність у продажу Євангелій попередніх видань (за старими цінами), керуючий МСД клопотався про те, щоб після появи нового було встановлено однакові ціни на всі Євангелія: “[…] В целях уравнения цен всех вышедших до сего времени из печати славяно-русских Евангелий в 32 доли листа, сообразно с объёмом их, имею честь испрашивать разрешения хозяйственного управления повысить цену Евангелию от Матфея в листах до 18 копеек и в оболочке до 20 копеек за экземпляр, а от Марка - в листах до 13 копеек и в оболочке до 15 копеек за экземпляр» .
Таким чином, звіти Московської синодальної друкарні спростовують уявлення про надвисокий попит на український переклад Св. Письма. Принаймні вони не змогли скласти скільки-небудь серйозної конкуренції подібним виданням російською і церковнослов’янською мовами.