щоб життя пульсувало
Останніми днями закрома родіни поповнилися ось такими "дрібничками". Розсувні дитячі ковзани, на 28-32 розміри:
(фото з www.drive-sport.com.ua)
Знаю, знаю, обидві пари відверто хлоп*ячі. І хотілося доньці з зубчиками ковзани. Та нема, тільки стандартні білі, фігурні, на 1 розмір, а значить, на один сезон. Правда, альтернатива дівоча все-таки була - блакитні з квіточками, знову ж таки, без зубчиків, але дуже вже dreadly plastic. Береш в руку - шматок пластмаси. І перемикач розмірів здався ненадійним.
Але перший крок зроблено, і він зобов*язує. Не можу дочекатися вихідних: якщо погода буде, всі на озеро, щоб вчилися хоча б тримати рівновагу. А коли діти трохи навчаться триматися на льоду, будемо їздити на Льодову арену в Термінал. Тільки це - у будні. На вихідних дуже людно, і при нашому рівні не-катання імовірність сутичок висока). А окрім того, у будні майже удвічі дешевше ).
Мушу визнати, що уся ця історія з ковзанами - значною мірою продовження моїх нездІйснених дитячих мрій. Так, у мене були ковзани. Якісь беушні, один ковзан залитий чорнилом... Але все одно, поки їх можна було ще натягати на ноги, я натягала, ішла до сусіднього будинка на імпровізований каток, і на тому горбато-дірявому льоду намагалася вчитися. Головне ж - це настрій! І дуже розстроїлася, коли одного разу ковзани вже не налізли, а нових так і не з*явилося - я була невимогливою дитиною. І разом з тим, кожного разу завмирала і затамовувала подих перед екраном телевізора, коли показували виступи фігуристів. Ці завмирання переслідують мене і досі. А тому... чому б не спробувати реалізувати свої дитячі мрії? Тим більше, що мої дитячі мрії співпадають з бажаннями моїх дітей )
(фото з www.drive-sport.com.ua)
Знаю, знаю, обидві пари відверто хлоп*ячі. І хотілося доньці з зубчиками ковзани. Та нема, тільки стандартні білі, фігурні, на 1 розмір, а значить, на один сезон. Правда, альтернатива дівоча все-таки була - блакитні з квіточками, знову ж таки, без зубчиків, але дуже вже dreadly plastic. Береш в руку - шматок пластмаси. І перемикач розмірів здався ненадійним.
Але перший крок зроблено, і він зобов*язує. Не можу дочекатися вихідних: якщо погода буде, всі на озеро, щоб вчилися хоча б тримати рівновагу. А коли діти трохи навчаться триматися на льоду, будемо їздити на Льодову арену в Термінал. Тільки це - у будні. На вихідних дуже людно, і при нашому рівні не-катання імовірність сутичок висока). А окрім того, у будні майже удвічі дешевше ).
Мушу визнати, що уся ця історія з ковзанами - значною мірою продовження моїх нездІйснених дитячих мрій. Так, у мене були ковзани. Якісь беушні, один ковзан залитий чорнилом... Але все одно, поки їх можна було ще натягати на ноги, я натягала, ішла до сусіднього будинка на імпровізований каток, і на тому горбато-дірявому льоду намагалася вчитися. Головне ж - це настрій! І дуже розстроїлася, коли одного разу ковзани вже не налізли, а нових так і не з*явилося - я була невимогливою дитиною. І разом з тим, кожного разу завмирала і затамовувала подих перед екраном телевізора, коли показували виступи фігуристів. Ці завмирання переслідують мене і досі. А тому... чому б не спробувати реалізувати свої дитячі мрії? Тим більше, що мої дитячі мрії співпадають з бажаннями моїх дітей )