Військово-морські сили в акваторії європейського субконтиненту
Військово-морські сили в акваторії європейського субконтиненту досить різноманітні і могутні(якщо порівнювати з флотами в інших регіонах планети). Проте ця флотська "могутність" грунтована на деяких об'єктивних чинниках. По-перше, країни на зразок Німеччини, Іспанії або Італії не мають "зовнішніх" військово-морських баз, а тому свої флоти тримають у своїх же територіальних водах. У таких країн, як Францію і Великобританії також основні ВМБ знаходяться на своїх національних територіях.
Сюди ж слід додати 6 флот США, який постійно знаходиться в європейських водах.
Таким чином, створюється об'єктивна видимість військово-морської мілітаризації європейського континенту. Хоча із закінченням "холодної війни" геополітичні акценти вірогідних військово-морських конфліктів перемістилися в акваторію Південно-східної Азії(про що, до речі, свідчить посилення військово-морської присутності 7 флоту США). Ми ж проаналізуємо, на чому зараз "у разі чого" воюватимуть в Європі.
Чорне море
Пройшли ті часи, коли акваторія Чорного моря розглядалася в якості важливого плацдарму до "генерального настання" одного з супротивних військово-політичних блоків. Для Союзу Чорне море виступало найкоротшим "ривком" на Балкани через захоплення турецьких проток. Сили НАТО, навпаки, розглядали Чорне море як подбрюшье промислово розвинених районів України.
Зараз Чорне море - це така собі зарита пляшка, яка в глобальному воєнно-стратегічному плані взагалі не є якимсь інтересом. Сьогодні йдеться тільки про політичну присутність(в першу чергу, Росії) в регіоні, яка спирається якраз на Чорноморський флот РФ. Але що цікаве, ніякого флоту у Росії в Чорному морі на сьогодні практично немає. Плани на не дуже певне майбутнє у росіян як завжди захмарні: передача до 2017 року шести дизельних підводних човнів проекту 636 і дещо (скільки?) фрегатів проекту 1135.6. Це те, що "імовірно буде".
А сьогодні в Севастополі стоїть один крейсер "Москва"(рік спуску на воду - 1979), два великі протичовнові кораблі "Керч" і "Тямущий"(перший спущений на воду в 1972 році, а другий і зовсім в 1967-му!), два сторожові кораблі(теж 70-і роки) і два дизельні підводні човни(у строю тільки одна). Усе інше - катери, буксири і інші допоміжні судна. Ось, власне, і увесь "легендарний" ЧФ РФ на середину 2012 року.
Це ще може вистачити "для примусу до миру" країн на зразок Грузії або України(з її легендарним підводним човном "Запоріжжя" і сторожовим кораблем "Гетьман Сагайдачний"), проте проти тієї ж Туреччини "морська могутність РФ" на Чорному морі виглядає дуже блідо.
ВМФ Туреччини має 14 дизельних підводних човнів і 18 фрегатів(це не рахуючи корветів, і кораблів "простіше"), більше половини яких закладена була в 90-і і нульові. Зрозуміло, що більшість корабельного складу знаходяться в Середземному морі, проте на відміну від тієї ж Росії, Туреччини нікого не треба повідомляти про прохід через свої протоки військових судів.
.jpg)
Основні бази: Севастополь(Україна), Новоросійськ(Росія), Синоп(Туреччина)
Середземне море
Якщо американцям найближчими місяцями вдасться "укотити" в Сирії режим Ассада, то уся акваторія Середземного моря може дуже скоро стати внутрішнім озером Західної цивілізації. Росіяни вже втратили після недавніх революцій ремонтні доки в Тунісі і Лівії, є вірогідність, що подібне може статися і з сирійською Латакией. З часів розквіту Римської імперії, такого "західного щастя" на Середземному морі більше не було.
Втім, рідкісні "запливи" застарілих російських кораблів в Середземне море країни НАТО швидше навіть радують, ніж напружують.
Принаймні, у військових з'являється хоч якась натягнута можливість пояснювати своїм урядам, для чого необхідно в Середземному морі мати таку величезну кількість військових посудин. Один тільки Шостий флот США має тут постійно в середньому 16 основних бойових кораблів(крейсерів, есмінців, фрегатів і десантних кораблів).
Окрім цього в Середземному морі зосереджені усі корабельні склади Італії(2 авіаносці, 6 підводних човнів, більше 16 есмінців і фрегатів) і Греції(14 фрегатів і більше 10 підводних човнів), а також значна частина флотів Іспанії і Франції. Вже зараз усій цій флотській армаді тісно в Середземному морі, а тому зона бойового патрулювання у південно-європейських країн все більше зміщується у бік піратського Індійського океану.
.jpg)
Основні бази: Гібралтар(Великобританія), Картахена(Іспанія), Тулон(Франція), Спеція(Італія), Кальяри(Італія), Неаполь(Італія), Таранто(Італія), Афіни(Греція), Ізмір(Туреччина), Хайфа(Ізраїль).
Балтійське море
Як би дивно це не звучало, але сьогоднішня Балтика є однією з самих мирних водойм планети. Військові бази, як і військові кораблі тут, безумовно, є, але їх кількість навіть в першому наближенні незрівняно з середземноморськими "косяками". Причина в тому, що головні склочники регіону - прибалти, поляки і росіяни - через низку обставин тримати великі ВМФ в регіоні дозволити собі не можуть. Росія і так розпинається на 4 флоти Каспій, а поляки з прибалтами люблять конфліктувати з РФ за рахунок військового відомства США.
Для американців же Балтика стратегічного інтересу не представляє. У регіоні абсолютно немає "зон впливу". Все давно вже поділено і усім все гранично ясно. Звідси і слабкість флотів. Росія має на Балтиці шість бойових кораблів основного класу(один есмінець і 5 сторожових кораблів), 4 десантні кораблі і 3 дизельні підводні човни. У цьому плані Балтійський флот РФ порівнянний з ВМФ Швеції(6 підводних човнів і 9 корветів), і зовсім непорівнянний з німецьким флотом.
Втім, у Німеччини та ж "проблема", що і у Італії - окрім Балтійського і Північного морів, німцям просто більше ніде тримати свої кораблі. Тому і мучиться Німеччина з 20-у(8 з яких спущені останніми роками) фрегатами і 6-у підводними човнами.
Що стосується Польщі, то її флот до недавнього часу був порівнянний з військово-морською "могутністю" України. Потім поляки закупили у норвежців 5 застарілих дизельних підводних човнів, а у американців два списані фрегати типу "Олівер Хазард Перрі". І таким хитрим чином Польща перетворилася на військово-морську державу.
.jpg)
Основні бази: Кронштадт(Росія), Балтійськ(Росія), Карлскруна(Швеція), Киль(Німеччина).
Північна Атлантика
А ось тут вже все по серйозному. Принаймні, 4 ядерних держави - Росія, США, Франція і Великобританія саме тут намагаються випускати на воду те, що в справжній війні зустріти не хотілося б. Розпочнемо з півдня, який розпочинається з Піренейського півострова. Одна тільки скромна Іспанія має у своєму складі авіаносець, 10 фрегатів і 4 підводні човни. Додамо сюди ще 5 фрегатів і 2 підводні човни від маленької Португалії, і це адже ще країни не ядерного клубу.
У континентальній Європі тон задає Франція, флот якої цілком готовий виконувати самостійні завдання будь-якого характеру без підтримки США. 10 атомних підводних човнів, 4 десантні кораблі, 23 фрегати і авіаносець(це без урахування всякої "дрібниці" типу корветів, сторожових кораблів, катерів і так далі яких там десятки). З таким флотом французи за бажання могли б самі організувати нову "холодну війну".
Проте ще переконливіші в північній Атлантиці британці. Комплекс "Володарки морів" Англію не покидає і на початку XXI століття, а тому Лондон продовжує щорічно убухувати у будівництво флоту мільярди фунтів стерлінгів. На даний момент у британських ВМФ є 11 атомних підводних човнів(ще три новітні човни типу "Асьют" будуються), авіаносець, 6 есмінців, 13 фрегатів і 3 десантні кораблі. З таким флотом не соромно вийти в розвідку до самого Архангельська.
Правда, з боку Архангельська у напрямі якого-небудь Ньюкаслу, російським кораблям теж буде не соромно вийти. Принаймні, про Північний флот РФ можна сказати, що він доки ще існує. Проблеми у флоту полягають в основному у будівництві(вірніше, його повній відсутності) надводних кораблів. Увесь склад флоту(а це 1 авіаносець, 1 крейсер і 5 есмінців) закладений був в радянські часи. І чогось великого і нового Росії поки що будувати не по кишені. Зате є певні переміщення з атомним підводним флотом.
На даний момент у складі флоту є 17 атомних підводних човнів, і тільки упродовж поточного року в лад планується ввести ще 3 АПЧ. Втім, щоб зовсім вже РФ привільно не відчувалося в північній Атлантиці, в ще більших кількостях там є присутніми військові кораблі США.
.jpg)
Основні бази: Лісабон(Португалія), Эль-Ферроль(Іспанія), Брест(Франція), Шербур(Франція), Плімут(Великобританія), Сєвєроморськ(Росія).
Європейські води сьогодні все ще залишаються самими мілітаризованими у світі, але вже в найближче десятиліття центр військово-морської присутності повинен буде переміститися в акваторію Тихого океану. Китай активно нарощує свою не лише економічну, але і військову могутність. А це означає, що на противагу до нього підтягуються і інші країни регіону. І, звичайно ж, США. Без них ніяк.
Ігор Лесев, Оглядач
Сюди ж слід додати 6 флот США, який постійно знаходиться в європейських водах.
Таким чином, створюється об'єктивна видимість військово-морської мілітаризації європейського континенту. Хоча із закінченням "холодної війни" геополітичні акценти вірогідних військово-морських конфліктів перемістилися в акваторію Південно-східної Азії(про що, до речі, свідчить посилення військово-морської присутності 7 флоту США). Ми ж проаналізуємо, на чому зараз "у разі чого" воюватимуть в Європі.
Чорне море
Пройшли ті часи, коли акваторія Чорного моря розглядалася в якості важливого плацдарму до "генерального настання" одного з супротивних військово-політичних блоків. Для Союзу Чорне море виступало найкоротшим "ривком" на Балкани через захоплення турецьких проток. Сили НАТО, навпаки, розглядали Чорне море як подбрюшье промислово розвинених районів України.
Зараз Чорне море - це така собі зарита пляшка, яка в глобальному воєнно-стратегічному плані взагалі не є якимсь інтересом. Сьогодні йдеться тільки про політичну присутність(в першу чергу, Росії) в регіоні, яка спирається якраз на Чорноморський флот РФ. Але що цікаве, ніякого флоту у Росії в Чорному морі на сьогодні практично немає. Плани на не дуже певне майбутнє у росіян як завжди захмарні: передача до 2017 року шести дизельних підводних човнів проекту 636 і дещо (скільки?) фрегатів проекту 1135.6. Це те, що "імовірно буде".
А сьогодні в Севастополі стоїть один крейсер "Москва"(рік спуску на воду - 1979), два великі протичовнові кораблі "Керч" і "Тямущий"(перший спущений на воду в 1972 році, а другий і зовсім в 1967-му!), два сторожові кораблі(теж 70-і роки) і два дизельні підводні човни(у строю тільки одна). Усе інше - катери, буксири і інші допоміжні судна. Ось, власне, і увесь "легендарний" ЧФ РФ на середину 2012 року.
Це ще може вистачити "для примусу до миру" країн на зразок Грузії або України(з її легендарним підводним човном "Запоріжжя" і сторожовим кораблем "Гетьман Сагайдачний"), проте проти тієї ж Туреччини "морська могутність РФ" на Чорному морі виглядає дуже блідо.
ВМФ Туреччини має 14 дизельних підводних човнів і 18 фрегатів(це не рахуючи корветів, і кораблів "простіше"), більше половини яких закладена була в 90-і і нульові. Зрозуміло, що більшість корабельного складу знаходяться в Середземному морі, проте на відміну від тієї ж Росії, Туреччини нікого не треба повідомляти про прохід через свої протоки військових судів.
Основні бази: Севастополь(Україна), Новоросійськ(Росія), Синоп(Туреччина)
Середземне море
Якщо американцям найближчими місяцями вдасться "укотити" в Сирії режим Ассада, то уся акваторія Середземного моря може дуже скоро стати внутрішнім озером Західної цивілізації. Росіяни вже втратили після недавніх революцій ремонтні доки в Тунісі і Лівії, є вірогідність, що подібне може статися і з сирійською Латакией. З часів розквіту Римської імперії, такого "західного щастя" на Середземному морі більше не було.
Втім, рідкісні "запливи" застарілих російських кораблів в Середземне море країни НАТО швидше навіть радують, ніж напружують.
Принаймні, у військових з'являється хоч якась натягнута можливість пояснювати своїм урядам, для чого необхідно в Середземному морі мати таку величезну кількість військових посудин. Один тільки Шостий флот США має тут постійно в середньому 16 основних бойових кораблів(крейсерів, есмінців, фрегатів і десантних кораблів).
Окрім цього в Середземному морі зосереджені усі корабельні склади Італії(2 авіаносці, 6 підводних човнів, більше 16 есмінців і фрегатів) і Греції(14 фрегатів і більше 10 підводних човнів), а також значна частина флотів Іспанії і Франції. Вже зараз усій цій флотській армаді тісно в Середземному морі, а тому зона бойового патрулювання у південно-європейських країн все більше зміщується у бік піратського Індійського океану.
Основні бази: Гібралтар(Великобританія), Картахена(Іспанія), Тулон(Франція), Спеція(Італія), Кальяри(Італія), Неаполь(Італія), Таранто(Італія), Афіни(Греція), Ізмір(Туреччина), Хайфа(Ізраїль).
Балтійське море
Як би дивно це не звучало, але сьогоднішня Балтика є однією з самих мирних водойм планети. Військові бази, як і військові кораблі тут, безумовно, є, але їх кількість навіть в першому наближенні незрівняно з середземноморськими "косяками". Причина в тому, що головні склочники регіону - прибалти, поляки і росіяни - через низку обставин тримати великі ВМФ в регіоні дозволити собі не можуть. Росія і так розпинається на 4 флоти Каспій, а поляки з прибалтами люблять конфліктувати з РФ за рахунок військового відомства США.
Для американців же Балтика стратегічного інтересу не представляє. У регіоні абсолютно немає "зон впливу". Все давно вже поділено і усім все гранично ясно. Звідси і слабкість флотів. Росія має на Балтиці шість бойових кораблів основного класу(один есмінець і 5 сторожових кораблів), 4 десантні кораблі і 3 дизельні підводні човни. У цьому плані Балтійський флот РФ порівнянний з ВМФ Швеції(6 підводних човнів і 9 корветів), і зовсім непорівнянний з німецьким флотом.
Втім, у Німеччини та ж "проблема", що і у Італії - окрім Балтійського і Північного морів, німцям просто більше ніде тримати свої кораблі. Тому і мучиться Німеччина з 20-у(8 з яких спущені останніми роками) фрегатами і 6-у підводними човнами.
Що стосується Польщі, то її флот до недавнього часу був порівнянний з військово-морською "могутністю" України. Потім поляки закупили у норвежців 5 застарілих дизельних підводних човнів, а у американців два списані фрегати типу "Олівер Хазард Перрі". І таким хитрим чином Польща перетворилася на військово-морську державу.
Основні бази: Кронштадт(Росія), Балтійськ(Росія), Карлскруна(Швеція), Киль(Німеччина).
Північна Атлантика
А ось тут вже все по серйозному. Принаймні, 4 ядерних держави - Росія, США, Франція і Великобританія саме тут намагаються випускати на воду те, що в справжній війні зустріти не хотілося б. Розпочнемо з півдня, який розпочинається з Піренейського півострова. Одна тільки скромна Іспанія має у своєму складі авіаносець, 10 фрегатів і 4 підводні човни. Додамо сюди ще 5 фрегатів і 2 підводні човни від маленької Португалії, і це адже ще країни не ядерного клубу.
У континентальній Європі тон задає Франція, флот якої цілком готовий виконувати самостійні завдання будь-якого характеру без підтримки США. 10 атомних підводних човнів, 4 десантні кораблі, 23 фрегати і авіаносець(це без урахування всякої "дрібниці" типу корветів, сторожових кораблів, катерів і так далі яких там десятки). З таким флотом французи за бажання могли б самі організувати нову "холодну війну".
Проте ще переконливіші в північній Атлантиці британці. Комплекс "Володарки морів" Англію не покидає і на початку XXI століття, а тому Лондон продовжує щорічно убухувати у будівництво флоту мільярди фунтів стерлінгів. На даний момент у британських ВМФ є 11 атомних підводних човнів(ще три новітні човни типу "Асьют" будуються), авіаносець, 6 есмінців, 13 фрегатів і 3 десантні кораблі. З таким флотом не соромно вийти в розвідку до самого Архангельська.
Правда, з боку Архангельська у напрямі якого-небудь Ньюкаслу, російським кораблям теж буде не соромно вийти. Принаймні, про Північний флот РФ можна сказати, що він доки ще існує. Проблеми у флоту полягають в основному у будівництві(вірніше, його повній відсутності) надводних кораблів. Увесь склад флоту(а це 1 авіаносець, 1 крейсер і 5 есмінців) закладений був в радянські часи. І чогось великого і нового Росії поки що будувати не по кишені. Зате є певні переміщення з атомним підводним флотом.
На даний момент у складі флоту є 17 атомних підводних човнів, і тільки упродовж поточного року в лад планується ввести ще 3 АПЧ. Втім, щоб зовсім вже РФ привільно не відчувалося в північній Атлантиці, в ще більших кількостях там є присутніми військові кораблі США.
Основні бази: Лісабон(Португалія), Эль-Ферроль(Іспанія), Брест(Франція), Шербур(Франція), Плімут(Великобританія), Сєвєроморськ(Росія).
Європейські води сьогодні все ще залишаються самими мілітаризованими у світі, але вже в найближче десятиліття центр військово-морської присутності повинен буде переміститися в акваторію Тихого океану. Китай активно нарощує свою не лише економічну, але і військову могутність. А це означає, що на противагу до нього підтягуються і інші країни регіону. І, звичайно ж, США. Без них ніяк.
Ігор Лесев, Оглядач