дзен-такси
«Я вчора викликала таксі і за мною приїхала людина, яка вразила мене до глибини душі. Вразила настільки, що я другий день усім про неї розповідаю
:)
Сідаю в машину.
Водій посміхається
:) Я теж, але займаюся в телефоні якимись питаннями по роботі.
- Вам з вікна не дме?
- Ні, дякую, все добре.
- Ви не замерзли?
- Ні, мені справді добре.
- Хочете цукерок? Я щойно купив їх в магазині. Такі смачні! Желейні. Ну дуже їх люблю! Я зазвичай не пропоную пасажирам, бо це не тактовно. Але Вам просто захотілося. Я все зрозумію, якщо відмовитеся. Хочете?
- Хочу!
Віддав мені цілу коробку)) Пожартувала, що розумію, чому у нього такий позитивний рейтинг.
Зупиняємось на світлофорі, біля машин бігають хлопці з квітами.
- Ви любите квіти?
- Люблю. Зупиняє хлопців, купує мені квіти.
У мене аж очі відкрилися
Їду, посміхаюся
:) приємно
:)
Намагаюся зрозуміти, що відбувається - ранок, ще сонна)
Завели розмову про дітей. У нього дочка на другому курсі в університеті в Польщі. І коли він сказав наступну фразу, моя щелепа виявилася на підлозі.
«Ось знаєте, Зоя. Я так кайфую від того, що у мене є дитина. Дружина. Робота. Мені це реально подобається.
Ось дзвонить мені дочка, просить грошей на якісь речі. Ну, вона там в Польщі. Скучає. А я поповнюю їй картку, і тааааак добре на душі стає. Просто кайф! Що я своїй дитині зробив щось хороше. Я уявляю як вона там якісь хусточки собі купить. Замовить з друзями піцу, їй на все вистачить. І мені просто тепло.
А ще знаєте, я от коли дружину відвожу на манікюр (на секундочку, так?), я розплачуюсь сам. І так кайфую! Вона ж потім цей манікюр мені буде ще два тижні показувати і посміхатися. І мені так добре,.. ви собі не уявляєте. Я ж для сім'ї щось хороше зробив! І мені після цього так добре на душі».
На цьому етапі я вже забула про вхідні на своєму телефоні.
«А ось ще знаєте, так мало щасливих людей на вулицях! Ось я дивлюся на пішоходів, і практично не бачу «своїх», усміхнених. Усі такі похмурі і засмикані. Ви взагалі перша з пасажирів, хто за останні пару днів мені посміхнувся.
Зустрів знайомих недавно. А у них двоє дітей - в першому класі і в третьому. І вони скаржилися, як дорого дитину в школу зібрати, а приналежності купити, а підручники, а форму, а курси .. » Хвилин 15 розповідали, і лиця на них не було.
А я запропонував вирішення проблеми. Знаєте яке?
Сказав - йдіть в найближчий дитбудинок і здайте туди своїх дітей, якщо вони для вас проблема. І у вас не буде проблем ні зі школою, ні з формою, ні з підручниками. Вони у відповідь - «ні, ну як це .. так не можна .. ми ж любимо їх, це ж наші діти ..»
Ну ось ваші діти - значить, будьте вдячні за це, що Бог послав вам здорових, живих красивих дітей. Багато людей мріють про це і за любі гроші готові мати, а у вас цей дар уже є...
Любіть їх - робіть все для них. І робіть так, щоб вони про «все це» навіть не дізнались . Не любите - здайте в дитбудинок.
Чого ви скаржитеся?
Настільки щасливі люди, а зовсім не помічають свого щастя!
І у більшості так, правда? ... »
Далі він ще про щось розповідав.
Я мовчала, слухала (це рідко буває), і в моїй голові проносилися фрази «оплачую манікюр дружині і кайфую», «роблю щось для дитини і кайфую».
Я зрозуміла, що ось цей Водій не підприємець, не інвестор, не політик. Він не входить ні в які ТОП100 чоловіків, як багато моїх знайомих. Його немає на обкладинках. З ним не знімають інтерв'ю. Він навіть не заробляє як я.
Але життя в ньому більше ніж в усіх інших! Любові, світла - справжнього світла, не телевізійного!
Більше, ніж в усіх людях, яких я коли-небудь зустрічала. Взагалі.
Я дивилася на чоловіків зі свого оточення і думала, що це нормально. Бути вічно з кислим обличчям (ти ж у великому бізнесі), або не посміхатися, бути заклопотаним і незадоволеним, не вміти кайфувати, або говорити жінкам «ооо, знову на свої салони гроші з мене висмоктують»…
Я вийшла з машини з квітами, цукерками і в супроводі 100500 компліментів...
Я вийшла і зрозуміла, що навкруги буквально все світле!!! Такий великий урок. І таке космічне ставлення до життя.
Я таких інсайтів і просвітління навіть після тренінгів ніколи не отримувала.
Вчителі поруч!
с)не мое, но мое по духу!
