(no subject)
Я думаю, что ни для кого не является секретом положение вещей в нашей армии. Это никакая не военная тайна.
О положении же простого солдата нечего и говорить. Более бесправного человека фиг найдешь. Я даже не говорю о дедовщине. Дело в том, что солдатская жизнь подчинена уставу. А устав гласит, что нужно строго соблюдать субординацию. Поэтому командир для солдата - царь и бог. И его приказы не обсуждаются. Надо идти на врага? - Вперед, чмо японское! Надо огород вскопать? - Вперед, чмо японское! Надо дачу построить? Ну вы в курсе.
Однако приказы бывают разными. И иногда они принимают формы работорговли. Когда-то на 1+1 выходил сюжет о солдатской проституции.
Так вот с тех пор ничего не изменилось. И, несмотря на заявления президента о сильнейшей армии на континенте, солдаты сих пор находятся в том же рабском положении. Жизнь солдата - это товар. И товар этот неплохо продается и покупается. Офицеры и генералы зарабатывают себе состояния на смертях и горе. Чего же тогда удивляться череде самоубийств среди военнослужащих? Кто захочет терпеть такую жизнь? Если это вообще можно считать жизнью ...
Я думаю, шо ні для кого не є секретом становище нашої армії.
Про становище ж простого солдата годі і казати. Більш бесправної людини годі шукати. Я навіть не згадую про дідівщину. Справа в тому, що солдатське життя підпорядковане статуту. А статут каже, що треба суворо дотримуватись субординації. Тому командир для солдата - цар і бог. І його накази не обговорюються. Треба йти на ворога? - вперед, чмо японське! Треба город скопати? - вперед, чмо японське! Требя дачу будувати? Ну ви вже в курсі.
Однак накази бувають різними. І іноді вони приймають форми работоргівлі. Колись на 1+1 виходив сюжет про солдатську проституцію.
Так от з тих часів нічого не змінилося. І попри заяви президента про найсильнішу армію на континенті, солдати досі знаходяться в тому ж рабському становищі. Життя солдата - це товар. І товар цей непогано продається та купується. Офіцери та генерали заробляють собі статки на смертях та горі. Чому ж тоді дивуватись низкам самогубств серед військовослужбовців? Хто схоче терпіте таке життя? Якщо це взагалі можна вважати життям...
О положении же простого солдата нечего и говорить. Более бесправного человека фиг найдешь. Я даже не говорю о дедовщине. Дело в том, что солдатская жизнь подчинена уставу. А устав гласит, что нужно строго соблюдать субординацию. Поэтому командир для солдата - царь и бог. И его приказы не обсуждаются. Надо идти на врага? - Вперед, чмо японское! Надо огород вскопать? - Вперед, чмо японское! Надо дачу построить? Ну вы в курсе.
Однако приказы бывают разными. И иногда они принимают формы работорговли. Когда-то на 1+1 выходил сюжет о солдатской проституции.
Click to viewТак вот с тех пор ничего не изменилось. И, несмотря на заявления президента о сильнейшей армии на континенте, солдаты сих пор находятся в том же рабском положении. Жизнь солдата - это товар. И товар этот неплохо продается и покупается. Офицеры и генералы зарабатывают себе состояния на смертях и горе. Чего же тогда удивляться череде самоубийств среди военнослужащих? Кто захочет терпеть такую жизнь? Если это вообще можно считать жизнью ...
Я думаю, шо ні для кого не є секретом становище нашої армії.
Про становище ж простого солдата годі і казати. Більш бесправної людини годі шукати. Я навіть не згадую про дідівщину. Справа в тому, що солдатське життя підпорядковане статуту. А статут каже, що треба суворо дотримуватись субординації. Тому командир для солдата - цар і бог. І його накази не обговорюються. Треба йти на ворога? - вперед, чмо японське! Треба город скопати? - вперед, чмо японське! Требя дачу будувати? Ну ви вже в курсі.
Однак накази бувають різними. І іноді вони приймають форми работоргівлі. Колись на 1+1 виходив сюжет про солдатську проституцію.
Так от з тих часів нічого не змінилося. І попри заяви президента про найсильнішу армію на континенті, солдати досі знаходяться в тому ж рабському становищі. Життя солдата - це товар. І товар цей непогано продається та купується. Офіцери та генерали заробляють собі статки на смертях та горі. Чому ж тоді дивуватись низкам самогубств серед військовослужбовців? Хто схоче терпіте таке життя? Якщо це взагалі можна вважати життям...