Из ФБ одного парамедика
Перевод под текстом оригинала.
- - - - - - - - -
Один вечір в Харкові.
«Ви там як? Прильоти по Харкову» - повідомлення від мами.
Дивлюсь тг канали - нічого. Починаю писати у відповідь щось типу «перевіряй інформацію перед тим, як розганяти».
Проїзжаємо якусь харківську висоту. Бачимо дим в трьох місцях. Таки прильоти. Мама переходить в статус босоркані (хоча я й раніше підозрював).
Їдемо на дим.
Зустрічаємо поліцейських, яких тренували два місяці тому. Як рідні. Кажуть, на цій локації все спокійно. Якщо знадобиться допомога - наберуть.
Вирішуємо перевірити інше місце.
Промка.
Під’їзжаємо. Назустріч виходить чоловік, око пошкоджене, сорочка в крові.
Настя вже в рукавичках. Спокійно оглядає. Розкомандувалась: то очний щиток їй принеси, то антисептик. Передає чоловіка в швидку.
Ідемо з Владом перевіряти, чи немає більше постраждалих. Горить якась естакада, бігає власник, бідкається. Денацифікували…
Під’їзжають патрульні. Кажуть, поруч влучання в багатоповерхівку. Є 200 і 300.
Їдемо туди.
Спальний район. Дев’ятиповерхівка вже без вікон. Одного під’їзду майже повністю немає.
Влад іде на розвідку.
Тим часом викидаю з машини одне крісло, тренувальний стаф, аптечки. Звільняю місце для поранених.
Повертаються Влад, Настя, Андрій. Несуть тіло в пакеті. Підбігає чоловік. То його дружина. Ну ви мабуть в новинах бачили.
Друге тіло.
Трете тіло, вірніше те, що від нього залишилось, збираємо в пакет. Навколо купа репортерів. Щоб відволіктись від запаху, думаю, як зробити нормальний вираз обличчя під час блювання, бо фоточки херові будуть. Нічого, стримався. Загружаємо пакет в машину, веземо в морг.
Жара +35. Морг тхне відповідно. Респіратори не рятують. Дивно, але знову стримався.
Працівник на прийомі каже, що такої розчленьонки в житті не бачив. Ну круто, думаю, рекордсмени, блін.
Висновків не буде.
Підтримати нашу діяльність можна переказом на мою картку або талонами на дизель.
Mikhail Teleshev
Моно
5375411504614681
- - - - - - - -
Один вечер в Харькове.
«Вы там как? Прилеты по Харькову» - сообщение от мамы.
Смотрю тг каналы - ничего. Начинаю писать в ответ что-то типа «проверяй информацию перед тем, как разгонять».
Проезжаем какую-то харьковскую высоту. Видим дым в трех местах. Таки прилеты. Мама переходит в статус босоркани (хотя я и раньше подозревал).
Едем на дым.
Встречаем полицейских, которых тренировали два месяца назад. Как родные. Говорят, что на этой локации все спокойно. Если понадобится помощь - наберут.
Решаем проверить другое место.
Промка.
Подъезжаем. Навстречу выходит мужчина, глаз поврежден, рубашка в крови.
Настя уже в перчатках. Спокойно осматривает. Раскомандовалась: то глазной щиток ей принеси, то антисептик. Передает мужчину в скорую.
Идем с Владом проверять, нет ли больше пострадавших. Горит какая-то эстакада, бегает владелец, жалуется. Денацифицировали…
Подъезжают патрульные. Говорят, рядом попадание в многоэтажку. Есть 200 и 300.
Едем туда.
Спальный район. Девятиэтажка уже без окон. Одного подъезда почти нет.
Влад идет на разведку.
Тем временем выбрасываю из машины одно кресло, тренировочный стаф, аптечки. Освобождаю место для раненых.
Возвращаются Влад, Настя, Андрей. Несут тело в пакете. Подбегает мужчина. Это его жена. Ну вы, наверное, в новостях видели.
Второе тело.
Третье тело, вернее, то, что от него осталось, собираем в пакет. Вокруг куча репортеров. Чтобы отвлечься от запаха, думаю, как сделать нормальное выражение лица во время блевания, потому что фото херовые будут. Ничего, сдержался. Загружаем пакет в машину, везем в морг.
Жара +35. Морг пахнет соответственно. Респираторы не спасают. Странно, но снова сдержался.
Работник на приеме говорит, что такой расчленёнки в жизни не видел. Ну круто, думаю, рекордсмены, блин.
Выводов не будет.
Поддержать нашу деятельность можно переводом на мою карту или талонами на дизель.
Mikhail Teleshev
Моно
5375411504614681
