Apr 11, 2013 00:47
коли мене запитують, чи хочу я вчитися далі, мені хочеться дати в щщі тому, хто спитав! я відповідаю,
що в типовому розумінні слова "вчитися у виші" - ні, не хочу.
протирати штани на незрозумілих предметах, із неадекватами, які кричать "ВИ БУДЕТЕ ВИКЛАДАЧАМИ" та смикають за волосся - ні, не хочу.
писати псевдонаукові роботи - ні, дякую, іспісалася.
витрачати ще пару років на ненормальне життя, намагаючись однією дупою встигнути за всім і лишитися при цьому здоровою - страшнувато якось.
але
я не готова не отримати диплом про повну вищу освіту
не готова продовжувати новим місцем маршрут Че-Київ (-Дніпропетровськ, як то пропонує шановне панство)
не хочу втрачати зв'язки з викладачами, які на мене повпливали й із якими цікаво спілкуватися
не хочу поривати з друзями, із якими прекрасно було всі ці чотири роки, із якими не набридало бачитися 5/7 9 місяців на рік, та і які просто РЮМКАВОДКІНАСТАЛЄ...
от тепер сиди й обирай, де та як бути лицеміром.
p. s. вдалого походу, М.