одягнути місто

[haydamaka]

твоє місто заносилося
до дірок на ліктях і колінах,
залізло під нігті і повіки

ти скинув його,
наче зашмульгану робу,
і приміряєш нове:

на півночі,
            де немає карнавалів,
на сході,
            де зникає пам’ять

місто виявилося тобі на виріст -
натерло купу мозолів,

ти любиш його
за міцний крій
та глибокі кишені,
у яких збираються найнепотрібніші
і чекають свого чорного дня

ось уже всоте ти їм розказуєш  
свою історію
про хлопчика, що
малює на вікні
пальцем квітку
і хукає на неї,

а коли перестає, 
квітка зникає,
не встигнувши
навіть зів’янути.