спільний блюз
наші спільні вечори
розходяться різними ранками
щоразу
ти мовчиш про згустки фарби
я - про відтінки тіней
у прочинене вікно відлітають
наші сни
немов видихнутий дим
не настільки п’янкий,
несвій і їдкий
нічна тиша у два голоси:
кожен тягне свій,
немов нитку з власної сорочки:
з плямами,
що вже ніколи не виведуться
блюз не знає крешчендо
блюз не буває спільним