(no subject)
Одного ранку, повертаючись з ранкового годування птахів, - тоді ще земля була трохи встелена першим нічним снігом, він не розтанув, - я повернув голову праворуч і зупинився, побачивши красиву картинку: висока тополя ще з жовто-коричневим листям на гілках контрастувала на загальному чорно-білому тлі. Підійшовши під саме дерево, я помітив, що десь високо по гілкам стрибають маленькі пташечки з довгими хвостами: вони були чимось схожі на сорок, але дуже маленькі. Трохи подумавши, що ж то може бути, я загуглив на телефоні «синиця з довгим хвостом» і першим результатом було «Синиця довгохвоста». Я аж майже підстрибнув від радості. Стояв і стояв, намагаючись їх краще розгледіти, але вони були зависоко. За кілька хвилин, одна пташечка все-таки спустилась трохи нижче і сіла на кущ метрів за п'ять від мене, так що я зміг її роздивитися. Так це вона!
Click to viewВ принципі рослинами і тваринами я цікавився з самого дитинства: мав декілька книжок, які дуже запам'ятались: одна із замальовками про сайгаків і моржів, ще перший том «Життя тварин» Брема та інші. З мамою теж часто звертали увагу на те, що росте і літає.
Останні два роки, не тільки через епідемію, ми більше почали цікавитися птахами, часто виїжджаємо за місто поспостергіати за ними, купили гарний бінокль. В основному буваємо по обидві сторони Київського водосховища-моря. Найцікавіше, що можеш просто виїхати на прогулянку і не чекати чогось особливого, але раптом з'явиться хтось такий, кого ти раніше не бачив. Головне - не забувати брати з собою бінокль!
Ми вже розрізняємо спів зяблика і дятла, я відрізняю голоси великої і блакитної синиць. До великих бакланів звикли. Колись в дитинстві запам'ятав їх з фільмів про природу і думав: «От би побачити таких в житті». Цього літа один баклан почав прилітати на пірс біля пляжу, метрів за 30 від людей. Недавно зблизька бачив блакитну синицю і навіть вдалось зробити хороше фото зблизька. Біля нашого під'їзда живе дві горихвістки. Одного разу бачили двох щиглів недалеко від дому, але не вдалось добре роздивитись. З найцікавіших наших спостережень - жовна зелена (зелений дятел), жовна чорна (теж дятел, чорний), вільшанка (в парку «Олександрія» в Білій Церкві), підкоришник («пищуха» російською), гоголі (яких, в принципі, багатенько буває в наших місцях), сорокопуд і пірникоза (на озері Толокунь).
Більшість своїх спостережень (рослинки теж) пощу на платформу iNaturalist.
З наступних кроків в цьому напрямку - планую купити хороший фотоапарат і з'їздити в якісь нові місця, наприклад як мінімум на Бортницьку станцію аерації або кудись на південь чи в Карпати.