Nov 01, 2010 12:37
Дорога показує, хто є хто і ще більше - хто є ти. Останніми часами я подорожувала з друзями, думала - це все, що в мене було. А потім зрозуміла, що в мене є насправді значно менше:) Зрозуміла, що друзями хотіла закрити діру в світобудові, залишену тобою. Дурила себе та інших. І от, у 4-х стінах відносно затишної орендованої квартири, десь у замковому місті на Західній Україні, сірого ранку з воронами та теплом чаю приходить розуміння.. ТЕПЕР ТИ / самотній / самодостатній / нікому, не потрібний / - потрібне, власне, підкреслити.
І ти знаєш, вас таких багато - загублених у шумних містах чи тихих глибинках, розгублених у бажаннях, самонакрутах і помилках, страждаючих від депресій та печалей, які приносить розум, останній часто запалений; розлучених, нещасливих у союзах, скованих обов’язками, тихих і буйних.. Стомлені, неврастенічні створіння інформаційного суспільства, близькі до “горя от ума” - яке зветься божевіллям. Але чомусь про це прийнято мовчати, навіть більше чим про сексуальну орієнтацію. Мовчати про свою самотність, вдавати соціальне благополуччя. Може тому так важко знайти своїх і заспокоїтись? Коли багато навколо вдає задоволеність станом речей..
О, ні я не закликаю тикати своєю самотністю у світ, як каліки відсутніми кінцівками, маніфестувати чи виставляти статуси. Я просто приймаю цей діагноз, препарую його зі смаком дослідника, і розумію.. Що може насправді отримую натхнення саме від НЕЇ, а не від інших людей, муз, любові? Може..
Прийняття ситуації - половина від її зміни.