(no subject)
Мне очень захотелось поселить этот кусочек у себя
потому что я считаю,что мысль очень здравая и правильная.
Я бы внутривенно вводила такие истины,
потому что иногда мы о себе забываем
в силу своей слабости или привязанности
или еще какой хвори или зависимости душевной
не можна бути друзями з людьми, які по відношенню до себе самих від своїх же близьких допускають приниження, крик, кидання, зраду і ще багато чого іншого з цього ж репертуару. ці люди рано чи пізно спробують на комусь ще компенсувати весь пережитий з іншими негатив. і будуть кричати, безпричинно чіплятися до слів, підводити, запізнюватися, злитися, прискіпуватися, або і просто кидати час від часу неприємні фразки і виправдовуватися так само, як колись хтось інший виправдався перед ними - словами з розряду "ну вибач, зірвалась (-вся)", " в мене був паршивий день" або "сорі, пмс" чи "ну гормони, з ким не буває". бо колись для них самих виявилося достатнім почути таку банальщину в ролі вибачення на свою ж адресу. і вони ніби навіть вибачили, але добре запам'ятали: так робити можна. а тепер чомусь думають, що для всіх інших це також нормально. або як мінімум ок.
і продовжуючи спілкування з цими людьми ми ризикуємо почати так само ставитися до уже своїх найближчих. зриватися, кричати, запізнюватися і підставляти і замість визнати "блін, я ж повне мудло!" недбало буркнути одного дня після сварки "ну сорі, ну так вийшло".
і все буде наростати далі, але вже з іншими - друзями того, кому ви пару сек назад буркнули своє недбале "сорі"
але в нас же і так давно планета злих ображених і недолюблених людей
невже комусь треба ще більше?
собака, яку весь час лупив попередній господар, яким би добрим не був новий, все одно вкусить його, хай спросоння
від людей, які дозволяють себе не поважати, треба триматися подалі крапка
ur_sa
потому что я считаю,что мысль очень здравая и правильная.
Я бы внутривенно вводила такие истины,
потому что иногда мы о себе забываем
в силу своей слабости или привязанности
или еще какой хвори или зависимости душевной
не можна бути друзями з людьми, які по відношенню до себе самих від своїх же близьких допускають приниження, крик, кидання, зраду і ще багато чого іншого з цього ж репертуару. ці люди рано чи пізно спробують на комусь ще компенсувати весь пережитий з іншими негатив. і будуть кричати, безпричинно чіплятися до слів, підводити, запізнюватися, злитися, прискіпуватися, або і просто кидати час від часу неприємні фразки і виправдовуватися так само, як колись хтось інший виправдався перед ними - словами з розряду "ну вибач, зірвалась (-вся)", " в мене був паршивий день" або "сорі, пмс" чи "ну гормони, з ким не буває". бо колись для них самих виявилося достатнім почути таку банальщину в ролі вибачення на свою ж адресу. і вони ніби навіть вибачили, але добре запам'ятали: так робити можна. а тепер чомусь думають, що для всіх інших це також нормально. або як мінімум ок.
і продовжуючи спілкування з цими людьми ми ризикуємо почати так само ставитися до уже своїх найближчих. зриватися, кричати, запізнюватися і підставляти і замість визнати "блін, я ж повне мудло!" недбало буркнути одного дня після сварки "ну сорі, ну так вийшло".
і все буде наростати далі, але вже з іншими - друзями того, кому ви пару сек назад буркнули своє недбале "сорі"
але в нас же і так давно планета злих ображених і недолюблених людей
невже комусь треба ще більше?
собака, яку весь час лупив попередній господар, яким би добрим не був новий, все одно вкусить його, хай спросоння
від людей, які дозволяють себе не поважати, треба триматися подалі крапка
ur_sa