вчорашня жовтавість...
Останній пост вже надто суворий для сьогодні.
цієї осені майже не відчуваю, просиджую її чомусь а приміщенні або за книжкою, або ще за якоюсь несвіжоповітряною роботою.
та коли вже вириваюсь на зовні то ходжу-броджу сама вулицями свого міста. так навіть зручніше, бо нікого не напрягаєш скласти собі КУМпанію + є час для подумати...
Станіславів останнім часом видається мені поособливому неймовірним і загадковим. Ці відчуття підсилили враження від нещодавно прочитаної книги "Долина Бельведеру". Там дуже вже файно описується моє місто мого суспільного прошарку. тепер не дозволяю собі ходити з очима, опущеними в землю -- погляд тільки вгору, тільки на ту красу, яка непомітно спостерігає за спацеруючими... моє місто має багато таємниць від яких аж млосно робиться. Місто ховає свої дворики і перевулочки в серці свого єства. хочу його розгадати, розшукати і пізнати.
Вчорашня жовтавість... не знаю що кого підсилювало: чи мерехтливі лямпи ліхтарів жовте листя , чи ж листя піддавало кольору світлу ліхтарів. Не так суттєво... Але так красиво... ходити тими стежками де рідко ходять перехожі ...
добре, що Вчора залишилось у памяті, бо Сьогодні своїм дощем позбивало багато вчорашньої жовтизни до долу...
цієї осені майже не відчуваю, просиджую її чомусь а приміщенні або за книжкою, або ще за якоюсь несвіжоповітряною роботою.
та коли вже вириваюсь на зовні то ходжу-броджу сама вулицями свого міста. так навіть зручніше, бо нікого не напрягаєш скласти собі КУМпанію + є час для подумати...
Станіславів останнім часом видається мені поособливому неймовірним і загадковим. Ці відчуття підсилили враження від нещодавно прочитаної книги "Долина Бельведеру". Там дуже вже файно описується моє місто мого суспільного прошарку. тепер не дозволяю собі ходити з очима, опущеними в землю -- погляд тільки вгору, тільки на ту красу, яка непомітно спостерігає за спацеруючими... моє місто має багато таємниць від яких аж млосно робиться. Місто ховає свої дворики і перевулочки в серці свого єства. хочу його розгадати, розшукати і пізнати.
Вчорашня жовтавість... не знаю що кого підсилювало: чи мерехтливі лямпи ліхтарів жовте листя , чи ж листя піддавало кольору світлу ліхтарів. Не так суттєво... Але так красиво... ходити тими стежками де рідко ходять перехожі ...
добре, що Вчора залишилось у памяті, бо Сьогодні своїм дощем позбивало багато вчорашньої жовтизни до долу...