ууу
Люблю читати всякі нічні історії.... часто сама в них попадаю, часом просто переживаю їх із іншими,правда по своєму.
пригадується мені мені сонце, котре вставало над лиманом біля Одеси, потім те сонце сідало над закарпатськими горбами, потім воно наздоганяло десь біля Донецька, потім воно палило траву біля Ростова, гріло воду в Азовському, навівало ностальгію межи гуралями, а найбільше обпікало тіло на улюбленому даху.
багато слів, аж занадто багато, особливо в той момент, коли з ними сотужно.... чи коли їх тре трансформувати в розумні вислови у науковому стилі, що зовсім не впирається в розмах думки, котра полетіла десь за змійкою Дністровського потоку ще весняно-прохолодної води....
ех ... най би світило то сонце перед кожною містерією ночи....
пригадується мені мені сонце, котре вставало над лиманом біля Одеси, потім те сонце сідало над закарпатськими горбами, потім воно наздоганяло десь біля Донецька, потім воно палило траву біля Ростова, гріло воду в Азовському, навівало ностальгію межи гуралями, а найбільше обпікало тіло на улюбленому даху.
багато слів, аж занадто багато, особливо в той момент, коли з ними сотужно.... чи коли їх тре трансформувати в розумні вислови у науковому стилі, що зовсім не впирається в розмах думки, котра полетіла десь за змійкою Дністровського потоку ще весняно-прохолодної води....
ех ... най би світило то сонце перед кожною містерією ночи....