Туркменістан. Частина Друга
от так все починалось весело, сонце в зеніті, емоції на екваторі, очі розбігались )
так аби не було скучно то поміж рядками вставлятиму страшненькі історії - з життів азіатів-туркменів.
почну свою розповідь із столиці Туркменістану - Ашхабад, зрештою, там провела найбільше часу.
перші мої враження -- перевірка паспорта і наявності візи митною службою в аеропоті - люби у формі із дистанцією півмерта і кожен щось намагався знайти некоректне. Темно-зелений мундир вже тоді викликав не найкращі асоціації, але за тижні я до нього навіть звикла, бо таких шанованих громадян тої країни було багацько на моєму шляху )
Після такого теплого приземлення - мене повезли центральними нічними вулицями столиці. Кількість світла і помпезність архітектури - один із парадоксів і контрастів на фоні...
напевно в очі впадає нечіткість знімку. Є на те свої причини. На жаль майже неможливо зробити доброго знімку, бо на кожному кроці стоїть жандарм у зеленому мундирі і просто не дозволяє фотографувати. От таке то люди добрі. Не можна!
Щодо цього, то ще пару фактів - місто Ашхабат було зруйноване в 1948 році землетрусом, тому старих будівель майже не залишилось, натомість нові - ростуть як гриби, при тому що зносу підлягають сві центральні житлові райони, люди роками живуть як на бочці з пороху. В центральній частині міста дуже багато фонтанів, це при тому, що в країні проблеми великі з водою, і палац переростає в палац із білого мармуру і все в позолоті. Враження не передати. На жаль і зображення теж )
Ще один із парадоксів - людей на вулицях і в парках майже немає... вони просто там не ходять, на лавочках не можна сидіти, бо одразу зганяють. Трагічна ситуація із закоханими ... ніхто не ходить ні за ручку, ні попід ручку ... а щоб сидіти на одній лавочці - то це вже кримінал. В Туркменістані як і в Радянському союзі сексу нема )
ще яскравим прикладом є любов до тамтешнього президента - фотографії на кожному офіційному і не тільки місці )
загалом розказують таке:
- газ у людей безкоштовний
- кожному власнику легкової видають по 760 літрів бензину на пів року безкоштовно, на вантажівку 1200 літрів, призагальній вартості 1л - 0,18 бакса
- в місті всі таксують, оскільки робочих місць практично немає
- щоб влаштуватись прибиральником на вулицях чудового міста - необхідно заплатити хабар - 150 баксів
- щоб поступити в університет - такса 25-30 штук зелених
- всі жінки ходять в сукнях, які самі шиють по стандартному фасону із народною вишивкою.
- кожна верства суспільства має свій колір сукні, слава Богу, чоловікам легше....
- в місті один єдиний супермаркет
- офіційно з 23 години загальна тиша у всіх закладах, проте як таких я навіть ні разу не бачила...
- в автобусах є чіткий поділ - передня частина жіноча, задня - чоловіча
- загально відома ситуація - чоловіки можуть мати по кілька жінок - дружин в різних місцях, чи містах
- для газдинь - мясо продають в нерозібраному стані - все на купу
- ціни на продукти - більші ніж на наших ринках
- ну і всі полички закладені українськими продуктами: рошенівськими цукорками, вересовими закрутками і торчинівськими кетчупами
