Підсумки...
Знову отой період, де тре себе лапати на думках і строчити, строчити, строчити... аби було шо потім згадати, та й сімом дітям розказати )
от. у своїх там пару прожитих років починаєш стикатись із такими речима, які отвережують аж бігом. Ну, якщо, приміром, я ще не можу усвідомити як то одного ранку прокинутись і втратити дах над головою, то нещодавно зіткнулась із льодяним холодом в очах, які колись так гріли мій погляд. І це страшно, бо все в житті пливе, іноді просто пропливає повз, а тобі здається що воно завжди буде з тобою. ага, не завжди і не обовязково буде, тоді просто мимоволі стикаєшся із теплішим поглядом і розпливаєшся, поки ті очі концентровані на тобі ) , а далі, мабуть, все по колу.
РІздвяний час завжди викликає мене на час тет-а-тет з собою. Тоді наперекір моїй волі в голову починають лізти всілякі "умопомрочітєльниє мислі" , і я на мить стаю збоку свого життячка.
Отож маленька статистика сего року. Здається, він був для мене самим безбашним і найнезрозумілішим за весь останній час прожитого.
По-перше: цього року я тричі закохувалась і щоразу по висхідній так як із порами року - від весни до зими, так і вікові катигорії змінювали - за віком позаду. То нічого, що всерівно повертаєшся до усвідомлення великого кухання, але як казали мої любі - така як я - буває раз на все життя.... та і по тім всім планку понизити - важкувато.
По-друге: сего року я звідала найбільшу кількість країн за раз з чітко різним кольоритом, знайшла родичів у Болгарії. Що мене вразило? Польське місто, повністю зруйноване після потопу, осли під кожним болгарським двором, серпневі спеки в Ростові на Дону, пожежі на російських степах і тумани їдкого диму, балакучість румунських чувачків - просто в ровиках вздовж дороги, дике виживання у країні кримських гір, пластмасовість Европи, і всяке таке інше.
По-третє: хоч два паспорти проштамповані візами - вперше одну з них робили сама в зовсім дикому мені посольстві ) - новий досвід.
По-четверте: життячко, здається, не залишає мені ніяких інших шансів, як лише тішитись від нього, від людей, які навколо, від улюбленого заняття, від глибоких очей, які заглядають в душу, від шаленого Бога, від мене шаленої біля Нього і ще, ще , ще...
Вперше зіткнулась із таким, що з календаря свят вилітає дата, яку з шаленою радістю всяткувала останніх майже десятьк свідомих років, а що найдивніше для мене, що на її місці може зявитись та ж причина для свята, але обведена червоним в іншому місці календаря. От і диву дивуюсь, як старе випливає,а нове впевнено залишає сліди позаду себе. А, ну і смак волі, свободи дій, думок, ризиків, вчинків і найбільша кількість фото ))))
+ фундаменти змінились, статус змінився, погляди з ніг на голову, рішення набули тверезості, голос - міці, а веселка кольорів і цікавість до життя СЬОГОДНІ небрала неабиякого розмаху! хай так буде!
Із тим всім чемно чекаю Різдва, бо точно ще щось си придумаю, а на разі, чи то на сему слові - бувайте здорові )
ВЕСНА
ЛІТО
ОСІНЬ
ЗИМА
от. у своїх там пару прожитих років починаєш стикатись із такими речима, які отвережують аж бігом. Ну, якщо, приміром, я ще не можу усвідомити як то одного ранку прокинутись і втратити дах над головою, то нещодавно зіткнулась із льодяним холодом в очах, які колись так гріли мій погляд. І це страшно, бо все в житті пливе, іноді просто пропливає повз, а тобі здається що воно завжди буде з тобою. ага, не завжди і не обовязково буде, тоді просто мимоволі стикаєшся із теплішим поглядом і розпливаєшся, поки ті очі концентровані на тобі ) , а далі, мабуть, все по колу.
РІздвяний час завжди викликає мене на час тет-а-тет з собою. Тоді наперекір моїй волі в голову починають лізти всілякі "умопомрочітєльниє мислі" , і я на мить стаю збоку свого життячка.
Отож маленька статистика сего року. Здається, він був для мене самим безбашним і найнезрозумілішим за весь останній час прожитого.
По-перше: цього року я тричі закохувалась і щоразу по висхідній так як із порами року - від весни до зими, так і вікові катигорії змінювали - за віком позаду. То нічого, що всерівно повертаєшся до усвідомлення великого кухання, але як казали мої любі - така як я - буває раз на все життя.... та і по тім всім планку понизити - важкувато.
По-друге: сего року я звідала найбільшу кількість країн за раз з чітко різним кольоритом, знайшла родичів у Болгарії. Що мене вразило? Польське місто, повністю зруйноване після потопу, осли під кожним болгарським двором, серпневі спеки в Ростові на Дону, пожежі на російських степах і тумани їдкого диму, балакучість румунських чувачків - просто в ровиках вздовж дороги, дике виживання у країні кримських гір, пластмасовість Европи, і всяке таке інше.
По-третє: хоч два паспорти проштамповані візами - вперше одну з них робили сама в зовсім дикому мені посольстві ) - новий досвід.
По-четверте: життячко, здається, не залишає мені ніяких інших шансів, як лише тішитись від нього, від людей, які навколо, від улюбленого заняття, від глибоких очей, які заглядають в душу, від шаленого Бога, від мене шаленої біля Нього і ще, ще , ще...
Вперше зіткнулась із таким, що з календаря свят вилітає дата, яку з шаленою радістю всяткувала останніх майже десятьк свідомих років, а що найдивніше для мене, що на її місці може зявитись та ж причина для свята, але обведена червоним в іншому місці календаря. От і диву дивуюсь, як старе випливає,а нове впевнено залишає сліди позаду себе. А, ну і смак волі, свободи дій, думок, ризиків, вчинків і найбільша кількість фото ))))
+ фундаменти змінились, статус змінився, погляди з ніг на голову, рішення набули тверезості, голос - міці, а веселка кольорів і цікавість до життя СЬОГОДНІ небрала неабиякого розмаху! хай так буде!
Із тим всім чемно чекаю Різдва, бо точно ще щось си придумаю, а на разі, чи то на сему слові - бувайте здорові )
ВЕСНА
ЛІТО
ОСІНЬ
ЗИМА