Абортарій... у Франківську

[hatunka]

Почали ми організовувати флеш-моб, захід проти абортів, і зайшла мова про місця проведення акції. Коліжанка спокійно сказала, ну перше - на вічевому майдані, а друге - біля абортарію. Мене друга фраза просто повалила з ніг на лавку. Я питаю: «а де є той абортарій?» -  виявилось там де народжують дітей, там їх і вбивають. Для мене це слово прозвучало як крематорій, смертарій, бійня, шкуродерня, чи ще щось на кшталт. Ми тут розвертаємо душі, давимо сльози за помершими під час голодомору, а на вулиці, по якій ми щодня ходимо в універ, чи просто ходимо, чи просто там живемо - є такий собі кабінет смерті, чи ґетто. Ми ходимо попри ті стіни, усміхаємось, перекушуємо в обідню перерву, обнімаємось, цілуємось, а десь в ту мить раз за разом помирає ЛЮДИНА. А щонайгірше - вбивають її найрідніші - мати та батько. Ми оплакуємо ту незліченну кількість померлих від голоду, але не звертаємо уваги на стрімкий зріст кількості абортованих дітей... Потім почула цифри: в нашому роддомі, в середньому, одна жінка робить 9 абортів, повія до 30-ти.

Може поставити на тому місці пам’ятник жертвам абортів, думаю, що якось він настановив би на думання хоч трохи.       
Думаю, яка жорстокість і які мотиви штовхають людину на вбивство...

жахливо і страшно.