Мої стосунки зі Львовом схожі на справжнє кохання. Міцне, витримане, з насиченим смаком та багатим букетом. Це не легка юнацька закоханість молодого вина чи жагуча пристрасть шампані, а оте "справжнє", тобто зріле та витримане кохання, що з роками стає лише міцнішим та багатшим. Цієї суботи у нас знову було побачення. П’яте. Так, я знаю скільки їх було і пам’ятаю кожне:). Воно, як і всі попередні, не планувалось заздалегідь, тому, було трохи сумбурним, але, завдяки тому, більш щирим та невимушеним.
Знайшов цікаву точку для зйомки вокзалу.
Але не маю жодних цензурних слів аби сказати, що я думаю про тих …, котрі причепили отам оту блямбу бігборда. Шкода, адже вона затуляє центральний вхід, а стати лівіше не виходить - заважає дерево.
Але, у будь якому випадку, кадр непоганий (як на мене:). А колись, як буде натхнення, можна з іншого місьця окремо сфотати вхід та повправлятись у ФШ :)
Суботній ранок.
5:30. Не бачу причин, які б змусили чекати на трамвай чи маршрутку і відмовитись від пішої прогулянки.
Одним з перших зустрічає весну і нас на маршруті поргулянки - парк Франка. Він, як і завжди о цій годині, йще трохи заспаний, проте, як і завжди, чисто прибраний. :)
Хто не раз бував у Львові, чи має друзів - львів’ян, знає що мешканці цього міста мають особливу культуру і світогляд. Вони щирі і в чомусь, по-дитячому наївні, та не засмикані, як мешканці мегаполісів.
Ось приклад щирого тексту, котрий не залишить байдужим.
Навряд чи справді поцупили, скоріше за все у песика просто весна. :) Але, все одно хочеться побажати господарці (напевне літня жіночка, в якої, можливо, більше нікого нема), знайти свого друга Топіка.
А колись, він був блакитного кольору, і з цього під"їзду повагом виходили до свого чудового нового авто пан госпоадр із молодою і не менш чудовою пані дружиною господаря...
Не знаю, чи на Площі Ринок в давні часи проводились якісь особливі таємні ритуали, але, схоже, я став свідком саме такої події. Яскраво жовтий монстр із піднятим догори величезним рогом, що наче закляк на чорних блискучих лапах напружено очікуючи спеціального сигналу та нерухомі постаті друїдів у блакитних балахонах в ритуальному колі, які схили свої голови нечутно промовляючи закляття, виглядали просто містично посеред пустої мокрої площі.
Та не лише містикою примітна Площа Ринок. Принади місцевого архітектурного ансамблю обов’язково мають потрапити до весільного альбому - так вважають і обидва фото- і обов’язковий відео- оператори. Що при цьому думає про них всіх разом із принадами молода, котра вже просто задубла - мені не відомо. Не питав. Але здогадуюсь :)
До речі, про архітектуру і "архітекторів". Тут же ж на площі розташований і офіс такої поважної компанії.
А як ви думали! Тільки так - в самому центрі міста, просто навпроти міської ратуші, в будівлі з чудово доглянутим фасадом, що, до того ж є " пам’яткою архітектури та історії". Хочете щоб і Ваш будинок мав такий чудовий вигляд? -неодмінно завітайте до цієї хвірми! і Ваші очікування повністю справдяться.
Ну і завершуючи тему містики, про пригоду, яка сталася того вечора приблизно в тому ж таки районі. На жаль, не зорієнтувався вчасно, тому не вдалось якісно зафіксувати подію. Коротко кажучи це була пожежа, яка сталася у освітлювальному стовпі. Саме так! У стовпі.
Полум’я було яскравого біло-блакитного кольору і супроводжувалося кількома гучними хлопками, схожими на звук газового вибуху. Але звідки там взявся газ? А якщо то був не газ, то що так яскраво і досить довго (близько хвилини) горіло, та ще й із вибухами? Не зрозуміло. А поки мої друзі викликали пожежників, вогонь раптово сам собою згас, тільки трохи диму здійнялось і все - пожежі наче і не було..
Що то було? Не інакше, як оті друїди щось таки намудрили...
А невеличкий дощик, що майже не вщухав усю другу частину дня, навіть ввечері не дозволив усім бажаючим, зручно влаштувавшись на літньому майданчику, помилуватись чудовою ознакою закінчення зими - працюючим фонтаном біля Оперного :)
Там же ж таки ми (я та СвітЛана) попрощались із нашим давніми друзями та недавніми ;) лвівянами
lucysd та
mazurkevich До зустрічі, друзі! До побачення, Львове!