STAIRWAY to HEAVEN
А небо вже вище,
І птахам туди легше летіти
Маленькими прудкими зграйками
Як і мені,
Бути кулькою в грі,
(Такій про яку мріялось з дитинства,
Тій, що була тільки в гостях і серіалі «Елєн і Рєбята»)
Відбиватись від людей та інших перешкод,
Вигинаючи землю під потрібним кутом,
Аби не провалитись в дірки неправильних трактувань
Аби не загребло під одну гребінку.
Аби свербіло непомітним глибоким прищиком в голові,
Те, що мусить вистрілити з коренем-каменем
Розчахнулись на різкому віражі
Двері думок. Засліпило з коридору
Наполоханих нічних звіряток в мене в голові,
Вони візьмуть таксі
На жвавому вокзалі
Де поїзд з столиці створив ажіотаж
МЕРСЕДЕСАМ і ПОРШАМ,
І людям вбраним представницько о 6 ранку,
Бездоганно зачесаним і намальованим,
(Вони вже не спатимуть сьогодні?)
Звірятка з голови, відійдуть не швидко і не повільно,
(Ранковим холодним темпом - «щоб вже нарешті в ліжко»)
Крізь кришталь моєї порожньої вулиці,
Стежитимуть за відгодованим щуриком,
Залишатимуть разом сліди на снігу,
Стаючи на задні лапки заглядатимуть у вікна пивниць -
В котрому чекають?
Де светри Нового Року 1993,
Де відрижки сліз і засоси зізнань,
Де можна падати в пляшки з яких «он нам падмігіваєт»,
(а ще від спирту КАЙЗЕРС)
І пахнути один одному тим, від чого інші сахаються,
І розмазувати торт в волоссі,
І стругати в умивальник,
І запивати водою з-під крана
І грітись тенами, відчувати, як їм боляче
Бути розпеченими і відкритими, щоб всі це бачили
І слухати Ред Хот Чілі Пеперз, -
Диск за двадцять баксів, - зарплату батьків за місяць
І сфотографувати все вдасться хіба пам’ятю,
Бо плівок немає, а на Гнатюка ще навіть не відкрився КОДАК,
Але навіть якби й була у когось найчутливіша оптика,
Від неї б ховались святі духи нашої рідності
Ми з таким корінням у всіх в під шкірою,
І з такими гаками на скрипучих лебідках один у одного під ребрами
Що тепер можна цілувати свою любов першу в потилицю,
І слухати його голос, коли співає
І любити більш за всіх його жінку,
І пародіювати Слеша,
І вдавати Стефані Сеймур,
Танцювати в короткій шкіряній сукні,
І думати, як ж то було Меркурі довідатись, що у нього СНІД
І буде кому відвезти додому,
І не образитись за ноги виставлені на торпедо,
Спатиму впоперек
Прокинуся рано,
Щоб ковтнути ЕНТЕРОС ГЕЛЬ (дві ложки)
І, не маючи сил поворухнутись, любитиму безмежно всіх-всіх-всіх
Кожному з котрих своє,
Але чомусь разом вперто виходить НАШЕ.