перший урожай спаржі 2015
Із великої любові до спаржі та з бажанням поділитись особливостями вирощування диво-овоча, розпочну серію спаржевих історій :)
Маю два ряди спаржі - чотирирічний аржентельської (2011-го) та трирічний невідомо якої (2012-го). Обидва вирощувались через розсаду, посаджену в середині-кінці березня. Висаджували її потім приблизно у двомісячному віці, відразу після висадки зелені пагони висохли й осипались, ми встигли з ними попрощатись, але кореневища виявились сильними і дали нові. Перші роки пагони спаржі нагадували те, що всі розумники називають "тю, та це ж звичайний холодок, у кожному лісі росте". Урожай збирали з першого ряду, як це й було обіцяно для сорту, на другий рік у 2013-му, із другого - на третій рік у 2015-му.
Цьогоріч дачний сезон ми відкрили пізно, 26 квітня, тому декілька кущів устигли перерости. На зиму спаржу рекомендують обов'язково зрізати, але ми цього не робили за браком часу й побоюючись, що вона загнеться, якщо буде дуже холодна зима. Отже, констатую, що нічого поганого зі спаржею не станеться, якщо не зрізати її на зиму: минулорічні пагони просто всихають і їх дуже легко видалити, головне - обережно, тому що молода спаржа дуже ніжна.
Отакий вигляд мала спаржева грядка після зими:
Якщо прибрати сухі минулорічні пагони, то стає видно всю красу, що встигла вродити (на фото ближче розташований чотирирічний ряд, який родить більш товсті пагони спаржі, за ним ближче до яблуні - трирічний із худенькими пагонами):
Ми полюбляємо саме зелені пагони, а не білі, тому вирощуємо їх. Зрізаю я спаржу, не заглиблюючись у землю, оскільки ті 2-3 см усе одно треба відрізати перед уживанням у їжу та й у куща залишиться хоча б маленьке "вікно", щоб отримувати сонячні промені.
Ще важливо не зрізати геть усі пагони з куща, або ж зрізати там, де видно, що за кілька днів із землі виростуть нові. Чому це важливо? Тому що можна втратити кущ узагалі. Так загинув один кущ у першому ряді, із якого ми для експерименту зрізали геть усе (на решті залишали хоча б одну спаржечку). Тому після зрізання виходить отак (перший ряд доросліший і більш розвинений, тож дозволяю собі більше зрізати з нього):
Отака позаземна краса:
Перед від'їздом підсипали обом рядам компосту. Чекаємо на другий спаржевий урожай :)
Маю два ряди спаржі - чотирирічний аржентельської (2011-го) та трирічний невідомо якої (2012-го). Обидва вирощувались через розсаду, посаджену в середині-кінці березня. Висаджували її потім приблизно у двомісячному віці, відразу після висадки зелені пагони висохли й осипались, ми встигли з ними попрощатись, але кореневища виявились сильними і дали нові. Перші роки пагони спаржі нагадували те, що всі розумники називають "тю, та це ж звичайний холодок, у кожному лісі росте". Урожай збирали з першого ряду, як це й було обіцяно для сорту, на другий рік у 2013-му, із другого - на третій рік у 2015-му.
Цьогоріч дачний сезон ми відкрили пізно, 26 квітня, тому декілька кущів устигли перерости. На зиму спаржу рекомендують обов'язково зрізати, але ми цього не робили за браком часу й побоюючись, що вона загнеться, якщо буде дуже холодна зима. Отже, констатую, що нічого поганого зі спаржею не станеться, якщо не зрізати її на зиму: минулорічні пагони просто всихають і їх дуже легко видалити, головне - обережно, тому що молода спаржа дуже ніжна.
Отакий вигляд мала спаржева грядка після зими:
Якщо прибрати сухі минулорічні пагони, то стає видно всю красу, що встигла вродити (на фото ближче розташований чотирирічний ряд, який родить більш товсті пагони спаржі, за ним ближче до яблуні - трирічний із худенькими пагонами):
Ми полюбляємо саме зелені пагони, а не білі, тому вирощуємо їх. Зрізаю я спаржу, не заглиблюючись у землю, оскільки ті 2-3 см усе одно треба відрізати перед уживанням у їжу та й у куща залишиться хоча б маленьке "вікно", щоб отримувати сонячні промені.
Ще важливо не зрізати геть усі пагони з куща, або ж зрізати там, де видно, що за кілька днів із землі виростуть нові. Чому це важливо? Тому що можна втратити кущ узагалі. Так загинув один кущ у першому ряді, із якого ми для експерименту зрізали геть усе (на решті залишали хоча б одну спаржечку). Тому після зрізання виходить отак (перший ряд доросліший і більш розвинений, тож дозволяю собі більше зрізати з нього):
Отака позаземна краса:
Перед від'їздом підсипали обом рядам компосту. Чекаємо на другий спаржевий урожай :)