Українорими: россочерв'яки та суржикохробаки: чи пак - навпаки?

[harnack]

Чому дастьбі в російській слова « гробак/хробак» (= grub), і чому забувають різницю між черв'яком та хробаком, та не пригадують всіляку й справжню спільність української з індоевропейською? - Хоча Трубачев відчайдушно і страрався оте пояснити (од «хробати» - не згадавши українську, подаючи лиш хроборь, -ря, м. од Грінченка!), не зкорелювавши з

Comments

[harnack]

Гробако-черва: з капустою горох + суржикокаша в россороті та горе-голові:

ГРОБА́К, а, чол. 1. Безхребетна тварина, яка пересувається, вигинаючи своє довге тіло; черв'як. Коли б я все оце брала до серця, то давно б уже гробаків годувала своїм тілом (Василь Кучер, Прощай... 1957, 190); * Образно. Отруйний гробак власницького почуття не давав йому спокою, підводив із ліжка, гнав до Вариної шухляди (Григорій Епік, Тв., 1958, 98); * У порівняннях. [Сотничиха:] А я його, гидкого-бридкого, зневажаю! Він, неначе гробак, точить моє серце! (Олекса Стороженко, I, 1957, 290).

2. Личинка комах або жуків, що живе в землі. З-під картопляного куща вивернувся білий товстий гробак з жовтою голівкою (Олесь Донченко, VI, 1957, 304).
+
ХРОБА́К, а, чол.
2. Те саме, що черв'як 1; робак. Сім літ хробак в хріні зимував, а смаку не зазнав (Номис, 1864, № 6464); Наука спостерігає такі явища [анабіозу] з різними нижчими, простішими організмами, наприклад - коловертками, хробаками, деякими комахами (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 176); Кинутий 1900

[harnack]

ХРОБА́К «личинка комах, яка живе в землі; черв’як, робак»
псл. xrobakъ «жук, личинка», що є суфіксальним утворенням від псл. xrobati «гризти з хрускотом; хрускотіти» звуконаслідувального походження;
існує бездоказове припущення (Machek ESJČ 206) про спорідненість із гр. σϰάραβος «рогатий жук» і ϰάραβος «краб; різновид рогатого жука»;
думка про польське джерело для укр. хроба́к (Bern. I 403; Richhardt 57) не має підстав;
п. robak, [chrobak] «черв’як», ч. chrobak (ент.) «гнояк, гнойовик», слц. chrobák «жук»;

[harnack]

grave (n.) "excavation in earth for reception of a dead body," Old English græf "grave; ditch, trench; cave," from Proto-Germanic *grafa-/graba- (source also of Old Saxon graf, Old Frisian gref, Old High German grab "grave, tomb;" Old Norse gröf "cave," Gothic graba "ditch"), cognate with Old Church Slavonic grobu "grave, tomb," and perhaps from a PIE root *ghrebh- (2) "to dig, to scratch, to scrape," related to Old English grafan "to dig" (see grave (v.)). Or perhaps a substratum word in Germanic and Balto-Slavic.

ГРІБ: Etymology
Morphologically from *grebti. From Proto-Indo-European *gʰrobʰos. Cognate with Gothic 𐌲𐍂𐌰𐌱𐌰 (graba, “ditch, trench”), Old High German grab (“grave”) and English grave.
+
गृह्णाति Sanskrit Alternative forms गृभ्णाति (gṛbhṇā́ti) - Rigvedic
From Proto-Indo-Iranian *gʰr̥bʰnáHti, from Proto-Indo-European *gʰrebʰ- (“to grab, seize”). See गृभ्णाति (gṛbhṇāti - грабати) for cognates.

[harnack]

Ото грабунок: Reconstruction:Proto-Indo-European/gʰrebh₂-:

Reconstruction notes: Rix reconstructs *gʰrebh₂- (“seize”) and tentatively *gʰrebʰ- (“dig”). Pokorny reconstructs *gʰrebʰ-, *gʰerbʰ- for both meanings. Derksen derives *grabiti from *gʰreb- rather than *gʰrebʰ- due to Winter's law, which is required to produce the acute *-a- of the Slavic root but would not operate in *gʰrebʰ-. In descendant families, there is contamination between the two meanings.

[harnack]