ТОТОЖН-ІСТЬ та ГАРН-ІСТЬ: ТОТОЖНА harnackJanuary 8 2014, 18:44:41 UTC
УКРАЇНСЬКА ОНТОЛОГІЯ та СЕМІОТИКА!
Щодо онтологічної та семіотичної гіпостасності та гіпостазування прикмет та індивідуацій (осюди належить і УКРАЇНСЬКИЙ СИНҐУЛЯТИВ: див. вище!) - все почалося з Середньовіччя та триває аж дотепер (в семіотиці - Charles Sanders Peirce, в онтології - Гайдеґґер): Medieval Theories of Haecceity: http://plato.stanford.edu/entries/medieval-haecceity/
Випадково написав оцей текст - тож збережімо'го у ширшому контексті:
1) Маємо отакі аналоги: високий - високість, вищий - вищість
Щодо “гарний” - деривація абстрактного іменника йшла би прямо від “нульового” прикметника, а не його вищого ступеня:
Деривації од вищого ступеня мали б напевне виглядати отак: гарніший, гарнішати (дієслово), гарнішання (дія чи стан за значенням гарнішати), гарнішість.
Можна собі уявити й гарнота, аналог: красота-марнота-суєта-пишнота.
Якщо хтось лиш гарний - то має гарність, але якщо хтось гарніший від когось гарного - то має гарнішість. Але теє вже спекулятивна гра - і треба цілого мотиваційного контексту, аби теє знедвозначнити та уприроднити. Але, бач - можливе.
2) Але, скажімо отут та отепер: - щось інше є головнішим щодо вищості українського вищого ступеня: потреба втовкмачення вагомості деривації дієслова від вищого синтетичного ступеня, на противагу до немічного й непродуктивного (російськоподібного) аналітичного ступеня (“більш розумний” - не привчає до “розумніший” й не породжує “по/розумнішати”) та простої схеми становлення (знову російськоподібної) “стає меншим“ - замість “меншає“, “стає кращим” - замість “кращає”. Інший вимір української органіки та її гнучкого формального багаства отак унаочнюється - від чого мовлення та міркування українською невпинно могутнішають!
Щодо онтологічної та семіотичної гіпостасності та гіпостазування прикмет та індивідуацій (осюди належить і УКРАЇНСЬКИЙ СИНҐУЛЯТИВ: див. вище!) - все почалося з Середньовіччя та триває аж дотепер (в семіотиці - Charles Sanders Peirce, в онтології - Гайдеґґер): Medieval Theories of Haecceity: http://plato.stanford.edu/entries/medieval-haecceity/
Випадково написав оцей текст - тож збережімо'го у ширшому контексті:
1) Маємо отакі аналоги: високий - високість, вищий - вищість
Щодо “гарний” - деривація абстрактного іменника йшла би прямо від “нульового” прикметника, а не його вищого ступеня:
Гарний - гарність, аналогічно до: парний-парність, марний-марність, карний-карність, суєтний-суєтність.
Деривації од вищого ступеня мали б напевне виглядати отак: гарніший, гарнішати (дієслово), гарнішання (дія чи стан за значенням гарнішати), гарнішість.
Можна собі уявити й гарнота, аналог: красота-марнота-суєта-пишнота.
Якщо хтось лиш гарний - то має гарність, але якщо хтось гарніший від когось гарного - то має гарнішість. Але теє вже спекулятивна гра - і треба цілого мотиваційного контексту, аби теє знедвозначнити та уприроднити. Але, бач - можливе.
2) Але, скажімо отут та отепер: - щось інше є головнішим щодо вищості українського вищого ступеня: потреба втовкмачення вагомості деривації дієслова від вищого синтетичного ступеня, на противагу до немічного й непродуктивного (російськоподібного) аналітичного ступеня (“більш розумний” - не привчає до “розумніший” й не породжує “по/розумнішати”) та простої схеми становлення (знову російськоподібної) “стає меншим“ - замість “меншає“, “стає кращим” - замість “кращає”. Інший вимір української органіки та її гнучкого формального багаства отак унаочнюється - від чого мовлення та міркування українською невпинно могутнішають!
Звідсіля: http://ua-mova.livejournal.com/1275693.html?thread=17667373#t17667373
Reply
Leave a comment