Das Dasein = воно-отут-буття, оце-отут-буття, оте-отам-буття!
МОВОЛЮДИНА: МОВОМЕТАНОЯ
Гайдеґґер підкреслює саме середній рід категорії та нейтральність. Мова мові - не рівня: французька, приміром, не має середнього роду, і французи навіть не помічають отеє (Гайдеґґер майже глузував з французів - щоби філософувати, вони мусять вдаватися до німецької, каже він). Як можна зрозуміти середній граматичний рід мовою, яка його не має? - Та тільки мовою та граматичним інструментом іншої мови, яка саме отой середній рід і має! (Наприклад, гебрейська - також не має середнього роду: Ягве ніби «творив» Світ і Буття Твар без відання середнього роду - «всемогутній» всезнайко й досі не знає, що то отаке, бо він «мовомаломогутній» - з лімітованою неіндоевропейською парадигмою та моделлю, лиш з двох родів: чоловічого й жіночого)... Деякі речі-єства-істоти - варто окреслювати та вказувати на них граматичним отут-родом та отепер-мовленням, принаймні частинно та ескізно - заради мовозабави та випадкової розваги!... Das Dasein bei Hegel und bei Heidegger (у Геґеля маємо найцікавіше й найпервісніше: Das Dasein = і воно-отут-буття + і воно-отут-ніщо: в мові - обидва середнього роду)... «Das Дазайн"-яко-отут-буття (українське «буття» само собою вже середнього роду) - воно мовозумовленЕ та мовозалежнЕ од певних окремих мов, отож - моволюдинозалежне (навіть бог Ягве не зміг подолати та скасувати лімітації своєї творчої гебрейської мови, а мусів орудувати виключно нею)!... („Das Wesen des Daseins liegt in seiner Existenz“)... Das Dasein - породжене саме в лімітаціях німецької мови, саме її притаманною та рідною ек-зистенцію (гетерогенність якої - українське думання й думка мовоусвідомлюють: хоча Das Denken і думання - також середнього роду та мабуть одноетимонні і спільні-незапозичені). Тож українська, рясніша онтологія людини (вимовлена виокремлювальним синґулятивом, родова граматична форма - отам другорядна, як і в «тварина», «дитина», «дівчина», «хлопчина», «мужчина», «година» «речовина», «однина/множина», «хатина», «країна», Україна...) - має власну, сокровенну й справді первісну індоевропейську мовомогутність, яка розширює німецькі обмежувальні форми думання та думки. Ба й ще сильніше - українська уможливлює пригадування самих глибин німецької забудькуватої мови, пригадувати саме її забудькуватість (але німецькій, без української, отеє - ще не відомо!)... Досі - німці відкрили лиш грецьку «алетею», але не й власну, німецьку... Український аналог та відповідь на Гайдеґґерове «Буття і час» має бути українське «Буття і мова» та - похідне звідтіля - «Буття і пригадування»!
+ А отепер (= ось-ТЕ-ПЕР-ве) пірнімо в найглибиннішу індоевропейськість та прагіндуїзм: neti neti (= ні-те ні-те) та Tat Tvam Asi (= тото ти єси).