Святий наш часожанре! Що вона суржикомамре? - В "зараз-сїйчасї" шукає лаври? Їй "отепер" - не б'є в литаври?
“Це жанр, який вимагає існування товстих журналів. Зараз ТЕПЕР бачимо, що товсті журнали відмирають [як і мова Забужчихи].” - сказала вона.
Зараз ТЕПЕР бачимо - Забужчиха відмирає-здихає! В проклятому часі ОТЕПЕР живе вона: Розгублена в пропащій суржикозграї - Її творчість не вирине з бездонного дна!
Зараз-СЇЙЧАС ТЕПЕР ви ставите питання: “Чи буде велика війна?”. Але що значить велика війна? Чомусь нам здається, що зараз ТЕПЕР війна невелика, бо у на дорогах гине людей більше ніж в АТО, а хлопці на сході стоять реально живим кордоном. Це зараз ТЕПЕР їхня головна функція. Тому що за 25 років... люди, які керували країною, не облаштували кордону з Росією! Тому зараз ТЕПЕР його треба тримати
( ... )
Ззаду й спереду- Згори й здолу, Ззовні й зсередини - Внутрі й знадвору - Впору ба й невпору! З-під пекла й з-над неба - Мовмо скільки треба. З усіх усюдів - Хай мовлять люди! Вперед та назад - З усіх принад - Мововодопад! І вперед і взад - З усіх зрад: Мовокрад! З-під пекла - з-понад небес: Мовмо повсякчас - мовмо днесь! З-поміж й з-посеред - Падуть шкереберть Недорік аж чверть! З гнізд дзвоник-дзвін- Подавсь навздогін: Дзвінок-дзвоник - Мовожайворонок... Брак збракуймо - Напрочуд чуйно: Збратаймось уздрівши - Прегарні вірші, Чи пак - несогірші!...
Мовокапкан-пан - Наверз звірства! Тож з евфонічного бузувірства - З злих воїнів виник клан: З життя козаків - жупан! Як зжерти жахливі жарти - Проти какофонії на варті? Хоча вони ніщо й не варті - Знемовленим в їзьікочарці!
Звідки випливає, що скажімо літописне «оукраина» слід розуміти як *vъkrájьnaТа годі навіть вимагати від отого кАснАвА-“А” (=косного-А) зрозуміти слов’янське-українське “О”, себто - від “кАснА-акраіньі” зрозуміти українську чисто-первісно-мовну “окраїну”! Ще гірше: та як отоді б можна від якоїсь деслов‘янізованої “їзьіко-акраіньі” очікувати аби вона зрозуміла У-В-країну! А бач українці воліють себе розуміти через москфофільтри деслов‘янізованих “акраін
( ... )
Покиньте ж свій святий Парнас, Придибайте хоч на годину Та хоч старенький Божий глас Возвисьте, дядино. Та ладом Та добрим складом хоть на час, Хоть на годиночку у нас Ту вінценосную громаду Покажем спереду і ззаду Незрячим людям. В добрий час Заходимось, моя порадо.
Перевіршумо-довіршуймо:
Правописе-Парнасе - Богині Мови гласе: Ту евфонічную громаду Покажем спереду і ззаду Незрячим, глухим, німим людям, Що живуть заради зради: Аж до Страшного Мовосуду - Не перетравлять лжепаскуду! + З щитом чи на щиті: З зубами чи без зубів? З зошитом чи на олівці? Верзуть скрізь: Парнас - досточортів! + Джаз зробив свою справу: Час скрізь зрадив вічні вічі! Щиро щез Шевченко в заграву Парнасу - невимовний аж вдвічі.
Отуди подався з мною Правопис дивний, повний гною: Заворожений марою - Знеглузджений потворогрою.
Зважмо: недолугі псевдоструни вживають "задач з множинами" (іспит з математики - ото не іспит з мнемоніки) чи "з днем народження" чи "з дня на день" - але бач "з мною" вже ніби немічні
( ... )
Nov. 15th, 2017 09:58 pm (UTC) Читаю Панаса Мирного: отож: зважмо отам і на евфонію - і на несуржикове доречне-українське "зараз":
У папи було триста десятин землі та душ із сорок кріпаків, а в мами нічого не було, хоч вона була з дуже значного і багатого роду.
З себе він був тихий, спокійний, обхідчастий, хоч на річ дуже гострий і правдивий, а тілько він завжди оздоблював її ласкавими словечками або пересипав смішними приказочками, так що кожний, слухаючи його ущипливу мову, ніколи не ображався. Мама, навпаки, була білява, високого зросту, статна, з себе показна....
...не в одну пору вертався з служби додому; після обіду зараз лягав спочивати, тоді як ми всі повинні були йти гуляти; спав він досхочу й часто просипав вечірній чай; а як уставав, зараз радився з прикажчиком про роботу на завтрашній день; а потім запирався у себе в кабінеті й передивлявся судові діла, писав що або читав. Мама дуже сердилась на такі непорядки, не раз змагалася з папою, що він хоче їх держатися і через те багато часу марно втрачається. Папа більше
( ... )
Comments 7
Ззовні й зсередини антитеперішнього "зараз " Забужчихи - та знетеперішнених письменників!
"Загалом коротка проза - жанр, який в Україні ...", зауважила [завважила] Забужко. - 13.11.2017 - 15:27
Святий наш часожанре!
Що вона суржикомамре? -
В "зараз-сїйчасї" шукає лаври?
Їй "отепер" - не б'є в литаври?
“Це жанр, який вимагає існування товстих журналів. Зараз ТЕПЕР бачимо, що товсті журнали відмирають [як і мова Забужчихи].” - сказала вона.
Зараз ТЕПЕР бачимо - Забужчиха відмирає-здихає!
В проклятому часі ОТЕПЕР живе вона:
Розгублена в пропащій суржикозграї -
Її творчість не вирине з бездонного дна!
Зараз-СЇЙЧАС ТЕПЕР ви ставите питання: “Чи буде велика війна?”. Але що значить велика війна? Чомусь нам здається, що зараз ТЕПЕР війна невелика, бо у на дорогах гине людей більше ніж в АТО, а хлопці на сході стоять реально живим кордоном. Це зараз ТЕПЕР їхня головна функція. Тому що за 25 років... люди, які керували країною, не облаштували кордону з Росією! Тому зараз ТЕПЕР його треба тримати ( ... )
Reply
Повсюди - евфонічне мовочудо!
Борімося - поборимо: Мовмо, вимовляймо - вимовимо!
Ззаду й спереду-
Згори й здолу,
Ззовні й зсередини -
Внутрі й знадвору -
Впору ба й невпору!
З-під пекла й з-над неба -
Мовмо скільки треба.
З усіх усюдів -
Хай мовлять люди!
Вперед та назад -
З усіх принад -
Мововодопад!
І вперед і взад -
З усіх зрад:
Мовокрад!
З-під пекла - з-понад небес:
Мовмо повсякчас - мовмо днесь!
З-поміж й з-посеред -
Падуть шкереберть
Недорік аж чверть!
З гнізд дзвоник-дзвін-
Подавсь навздогін:
Дзвінок-дзвоник -
Мовожайворонок...
Брак збракуймо -
Напрочуд чуйно:
Збратаймось уздрівши -
Прегарні вірші,
Чи пак - несогірші!...
Мовокапкан-пан -
Наверз звірства!
Тож з евфонічного бузувірства -
З злих воїнів виник клан:
З життя козаків - жупан!
Як зжерти жахливі жарти -
Проти какофонії на варті?
Хоча вони ніщо й не варті -
Знемовленим в їзьікочарці!
Reply
Отам замасковано - 31 серпня 2012, 17:16:03
Звідки випливає, що скажімо літописне «оукраина» слід розуміти як *vъkrájьnaТа годі навіть вимагати від отого кАснАвА-“А” (=косного-А) зрозуміти слов’янське-українське “О”, себто - від “кАснА-акраіньі” зрозуміти українську чисто-первісно-мовну “окраїну”! Ще гірше: та як отоді б можна від якоїсь деслов‘янізованої “їзьіко-акраіньі” очікувати аби вона зрозуміла У-В-країну! А бач українці воліють себе розуміти через москфофільтри деслов‘янізованих “акраін ( ... )
Reply
Шевченко: Покажем спереду і ззаду
Покиньте ж свій святий Парнас,
Придибайте хоч на годину
Та хоч старенький Божий глас
Возвисьте, дядино. Та ладом
Та добрим складом хоть на час,
Хоть на годиночку у нас
Ту вінценосную громаду
Покажем спереду і ззаду
Незрячим людям. В добрий час
Заходимось, моя порадо.
Перевіршумо-довіршуймо:
Правописе-Парнасе -
Богині Мови гласе:
Ту евфонічную громаду
Покажем спереду і ззаду
Незрячим, глухим, німим людям,
Що живуть заради зради:
Аж до Страшного Мовосуду -
Не перетравлять лжепаскуду!
+
З щитом чи на щиті:
З зубами чи без зубів?
З зошитом чи на олівці?
Верзуть скрізь: Парнас - досточортів!
+
Джаз зробив свою справу:
Час скрізь зрадив вічні вічі!
Щиро щез Шевченко в заграву
Парнасу - невимовний аж вдвічі.
Отуди подався з мною
Правопис дивний, повний гною:
Заворожений марою -
Знеглузджений потворогрою.
Зважмо: недолугі псевдоструни вживають "задач з множинами" (іспит з математики - ото не іспит з мнемоніки) чи "з днем народження" чи "з дня на день" - але бач "з мною" вже ніби немічні ( ... )
Reply
Читаю Панаса Мирного: отож: зважмо отам і на евфонію - і на несуржикове доречне-українське "зараз":
У папи було триста десятин землі та душ із сорок кріпаків, а в мами нічого не було, хоч вона була з дуже значного і багатого роду.
З себе він був тихий, спокійний, обхідчастий, хоч на річ дуже гострий і правдивий, а тілько він завжди оздоблював її ласкавими словечками або пересипав смішними приказочками, так що кожний, слухаючи його ущипливу мову, ніколи не ображався.
Мама, навпаки, була білява, високого зросту, статна, з себе показна....
...не в одну пору вертався з служби додому; після обіду зараз лягав спочивати, тоді як ми всі повинні були йти гуляти; спав він досхочу й часто просипав вечірній чай; а як уставав, зараз радився з прикажчиком про роботу на завтрашній день; а потім запирався у себе в кабінеті й передивлявся судові діла, писав що або читав.
Мама дуже сердилась на такі непорядки, не раз змагалася з папою, що він хоче їх держатися і через те багато часу марно втрачається. Папа більше ( ... )
Reply
Leave a comment