Прогулянка головними площами Києва
Дуже давно я мріяв, що центр Києва перенесеться з совкового Майдану, який оточений з усіх сторін похмурими радянськими будівлями, до зони між Софіївською та Михайлівською площами. Впевнений, що дуже скоро саме тут, біля старовинних прекрасних соборів буде центр столиці. Першим кроком до усвідомлення Софіївської площі як центру стало встановлення тут новорічної ялинки та святкового містечка, найгарнішого та найбільш європейського за всі попередні роки. Потихеньку центр перебереться сюди, от побачите.
На Софіївську площу не потрапиш, просто вийшовши з метро, як на Майдані Незалежності. Найближча станція - Золоті ворота, а далі пішечки. Звідси і почнемо прогулянку.
М-м-м... Метро! Ніколи раніше не помічав цю прекрасну вивіску.
На вигляд маф, як маф, навіть симпатичний. Але придивіться… Він стоїть на курячих ніжках!
Так і хочеться вибити ці дерев'яшки з-під кіоску і подивитися, що ж тоді буде.
Як же я ненавиджу ці клумби. Що за рагульський дизайн? Кому з чиновників він припав до смаку? Чому по Києву розставлено тисячі цих елементів благоустрою уродства?
Та біс із ним, з дизайном цих клумб, бо це й не клумби зовсім!!! Ну, хіба що ми вирощуємо недопалки та сміття. Київ місто недопалків!
Нарешті дійшов до Софіївської площі. Прямо перед входом на тротуарі - численні мафи, торгівці, кавові машини, автомобілі. Через це на підходах до площі постійно виникають людські затори.
Найбільша прикраса новорічної площі... ні, не ялинка, а ці прекрасні столики з палет. Подивіться, з якою любов'ю вони розфарбовані.
Сніжинки, олені, ялинки, правильно підібрані кольори... Хіба вони не чудові?
Поруч для порівняння поставили пошлі столики а-ля "сообразім на троіх". Співчуваю людям, які за наявності вільних столиків-палет стоять за цими жлобо-стійками.
Головна ялинка країни (ненавиджу це формулювання). Справжня, жива, прикрашена зі смаком, не обвішана тисячами різнокольорових гірлянд та рекламами, як це було раніше.
Дерев'яні будиночки, білі ластівки миру. Ах, душа радіє і на устах усмішка.
Поруч із ялинкою БЕЗКОШТОВНА гірка, постійно лунає радісний сміх дітлахів. Часто з гірки спускаються і дорослі. Люди в черзі на гірку із недовірою перепитують одне в одного чи справді гірка безкоштовна.
Найкраща ялинка поруч із найціннішим собором України.
Куди не глянеш - краса!
Святковий настрій підсилюється в рази, коли навколо красиві собори та будинки, а не потворні радянські будівлі на Майдані. Єдиний недолік - це розмір площі. Її катастрофічно не вистачає. Такий розмір підійшов би для якогось провінційного міста, але точно малуватий для багатомільйонного мегаполісу.
Я мрію, що колись Володимирський проїзд перекриють для автомобілів і зроблять повністю пішохідним. І не треба мені розповідати про транспортний колапс, який виникне від цього. Треба почати з перекриття проїзду на вихідні, як зараз це робиться на Хрещатику, і подивитися що з того вийде, а спеціалісти та експерти все проаналізують і тоді буде реальна картина, а не гіпотези. Вже зараз можна звузити дорогу на 2-3 смуги, без жодних втрат для транзитного трафіку. Зараз 2 праві смуги з обох боків постійно займають припарковані у декілька рядів автомобілі. Можна сміливо віддати пішоходам половину дороги і на рівень заторів це жодним чином не вплине, зате суттєво підвищить привабливість зони між соборами для пішоходів.
Ідемо в сторону Михайлівського собору. Парковочка.
Є люди, які захищають паркування автомобілів на тротуарах та газонах. "А що робити, влада ж не забезпечила нас величезними безкоштовними паркінгами у центрі" - їхній коронний, але нікчемний аргумент. Вони нагадують мені злочинців, які вбивають і грабують, бо "влада не забезпечила їх нормальною роботою та гідною зарплатою".
Як би я хотів, аби обличчя того, хто таке робить побувало у цій багнюці.
У нормальних країнах пишуть оголошення, коли туалет не працює. У нас усе навпаки. Працюючий туалет - рідкість.
Дійшов до Михайлівської площі.
Хоча правильніше її назвати не площею, а парковкою.
Машини нахабно окупували всю площу.
Автомобілі гасають площею на доволі великій швидкості.
Як краще: так?
Чи так? Подивіться, яка краса, коли площа не загаджена автомобілями.
Пішоходам треба терміново відвойовувати свою територію! Плитка на площі не розрахована на такі навантаження, і у багатьох місцях зіпсувалася.
Парковка на Михайлівській площі - ганьба Києва! Треба терміново тут розпочинати боротьбу за нормальну пішохідну зону.
Маф і церкви - ідеальне поєднання.
На фунікулері спускаємося вниз до Поштової площі. Для охочих перейти до набережної влада підготувала коридор сорому у вигляді вузенької технічної доріжки уздовж естакади. Щоб було не дуже сумно, частина масивної огорожі пофарбована у кольори українського прапору. Раніше до набережної можна було дістатися перейшовши через перехід зі свтлофором. Тепер світлофор прибрали. Про людей, для яких ніби і створюється пішохідна зона на Поштовій, ніхто й думати не хоче. Прикольно було б подивитися, як мама з дитиною у візочку діставалася би набережної.
Про естакаду на Поштові площі, знущання над пішоходами та набережну біля Дніпра я колись детально описав тут.
Якщо ви ще досі не бачили святкову площу біля Софіївського собору - дуже раджу відвідати її та побачити все на власні очі. Різдвяне містечко і ялинка стоятимуть там до 19-го січня.
Моя сторінка на Фейсбук
