Dec 09, 2012 19:06
Поміж навчанням, так кльово було знову потрапити на ВШ. На один з вечорів. На одну з ватер. І замість проливного дощу - просипний (??)) сніг :))))
Коло друзів. З кимось спілкуєшся більше, з кимось менше - але здається це не має значення. Іноді бачишся 2 рази в рік - а довіряєш душу без найменшої крихти вагання.
Коло друзів, з якими і в вогонь і в воду. Це люди, які відпрошуються у дружин/дівчат/друзєй і їдуть ( а хтось майже повзе))) на зустріч. А ті, хто таки не змогли - ті дзвонять в 12 ночі і співають в трубку. Бо вони теж з нами. Завжди з нами.
Неймовірний табір. І я в 2007 році, будучий його учасницею, та тільки починаючи здавати 1шу пробу, навіть подумати не могла, що все отак буде і що я буду частиною цього родинного кола. Життя чудове. :)
Так дивно бачити зміни. Коли знаєш, як би мало бути, і бачиш як є. Коли розумієш, що інакше не можна зараз. Що всеодно, зараз жалітись не випадає. Всеодно завжди з нами. В хащах, по телефону, по скайпу.. душею. я здохну зі щастя, коли ти таки займеш своє місце, і покладеш ще один камінчик в оту торбинку табору, пошиту спеціально для тебе. я не маю ані найменшої крихти сумніву - так буде ще не раз. :)
найрідніші,
ВШ