У мене є мрія -
- виспатися.
Не знаю, чи мріють про це інші люди, але добре пригадую собі інтерв'ю з Іреною Карпою, коли мене вразила її фраза про те, що вона мріє виспатися. Я тоді ще було подумала, дивна якась жінка - має можливість жити так, як хоче, а не може виспатися? А потім подумала - ну так, мабуть сон для таких людей - це плата за відомість, постійні презентації, поїздки, і таке інше.
ОК, для ТАКИХ людей недосип мабуть то норма (хоча чим вони інші від нас?). А для таких людей, як я? Чому хронічний недосип став діагнозом? ВАжко пояснити. Але мені чомусь катастрофічно бракує часу, шоб жити Стільки планів, стільки тем для написання, стільки часу хочется присвячувати дітиськам, стільки незробленого в квартирі, стільки подій, стільки всього, а доба така надзвичайно коротка... Я хочу жити, а годин для цього бракує.
От і оприділися, що краще - спати чи жити? Ех... Заздрю щасливим, котрі можуть спати, скільки хочуть і при цьому не відчувають докорів сумління, що просипають своє життя