Незнайомці в спортивних костюмах мотивують почуватися чемпіонкою)))
Не знаю, чи в школі ви любили геометрію, но я дуууууже. Тому почну свій пост про те, як у мене з'явилася нова мотивація до ранкових пробіжок в осінньому тумані, із гометричної географії місця події.
Точка А - дитсадок.
Точка В - продуктовий магазин.
Точка C - стадіон.
Точка Д - дім.
Всі чотири точки утворюють квадрат.
Відповідно, з точки Д (дому) до А (сАдіка) - пряма, яку я долаю з малим пішки, не біжучи. А далі, з садіка зазвичай забігаю в магазин, а звідти ще біжу на стадіон і там, в залежності від кількості з'їдженого, випитого та виспаного напередодні увечері-вночі, біжу ще від 1 до 4 кіл.
Нині всьо пішло наперекосяк)))) Вірніше - я просто вирішила змінити маршрут. І сталося чудо))))))
З дитсадка в магазин не забігла (бо мала купити яйця, а як ви собі уявляєте бігуна з кульочком яєць в руках?), а оббігла зозаду, збільшивши таким чином довжину маршруту, і попрямувала на стадіон. Думаю, пробіжу кружок для галочки, бо вже й так добрячий метраж промчала.
Вливаюся збоку в бігове коло не як все - за годинниковою стрілкою, а так, як всі спортсмени - проти годинникової стрілки. І чую, що зозаду хтось доганяє (боковим зором помітила якогось бігуна). Доганяє, але не переганяє. Ще хвилини три біжить зозаду (ну звичайно, я ж в короткій курточці, штанці приталені - я би й сама за собою ще з 10 хвилин бігла-втикала). Тоді підбігає збоку і питається, чи можна разом пробігтися Я кажу, що можна, мені шо, асфальту шкода, но я не можу так швидко гнати, як він. Мужчина каже, шо мол, та де я швидко біжу я ж вже старий (хоча десь років на 40 максимум виглядав) і лисий (ага, він ще Журавля не бачив пфф). Мовчу, бо шо буду казати, якшо чувак впевнений, шо він отакий от стрьомний.
Тут неожиданно ізза угла з'являється поворот наліво, я ж по колу біжу, а не по прямій. Чувак так розчаровано питає, чи я не побіжу прямо, бо там виходить більше коло, якшо зовсім по периметру стадіону бігти, а не лише по периметру бігового кола. Відмовляюся. Ну бо я ніколи тудою не бігаю. Чо то я з незнайомими мужчинами з заниженою самооцінкою буду в незвіданні краї та авантюри скакати?
Він вже відбігши півметра кидає навздогін: "А всеодно так вже веселіше - з такою дівчиною красивою пробігтися".
Віііі. Замість запланованого одного кола цього дня я пробігла ще три (хоча могла б іще одне втиснути - так файно пішло мені - як по маслу, з либою бігти)))))) Файно. Це було понад норму, ообливо враховуючи, що вчора я ледь до магазину добігла від дитсадка (магнітні бурі, тиск, старість, всі діла)))
От шо значить щирий неожиданний компліман для женщіни срєдніх лєт)))))))))) Ну і окрім того, маю над чим тепер подумати - іти завтра о тій же годині на те ж місце, чи таки день пропустити для інтриги?))))))
п.с. Но мораль сєй басні такова. Мужчини, хлопці та дядечки, якшо ви бачите адекватну жінку, дівчину, цьоцю, і у вас чешеться язик їй сказати шось приємне (чи просто уступти місце в транспорті чи помогти донести важкезний пакет із "Сільпо"), то, хулєра, зробіть це!!! ДУ іт, бліна. Вам же разом дітей не хрестити, вона вже завтра не пам'ятатиме якого кольору у вас очі чи мешта, вона не покусає в кінці кінців (ну може хіба гаркнути, шо всьо може сама і шо і так знає, шо сама прекрасна в світі і має самі чарівні парфуми), але ж може саме завдяки вам в ній народиться нова олімпійська чемпіонка, йома йо. Може вона переробить цього дня гору потрібної для планети і держави в цілому, роботи. Може вона просто розрекламує вас на весь фейсбук і ви станете всенародним улбленцем та героєм?))))))
І не треба буде нас тягати на руках якшо вам це так важко - ми ж і самі порхати, як горобчики чи голубоньки, вміємо. При правильному підході і мотивації)))
пп.сс. Робіть жінкам приємності. Хваліть. Помагайте нам. І щиро кажіть те, що думаєте. А думайте лише позитивно)))))))