Гола я. Зато життєрадісна
Розбила окуляри. Тищу років вже не била, а тут бац - тіко вголос написала, що планую перейти на лінзи, як взяла і розбила. Вирішила, шо то знак. І поки на лінзи не наскладала бабла і не нашкребла часу тим зайнятися, то й хожу, як гола. Відчуття, скажу вам, ще ті.
Перед тим, як увійти в маршрутку, звільняю руку, шоби в неї зняти і покласти окуляри... Раптом розумію, що вони вже не запотіють, бо їх просто нема. Тішуся, шо маю вільну руку, аби по-людськи передати за проїзд. І то зовсім нічьо, шо перед тим я оббігала 200 метрів зупинки взад-вперед, бо ж не бачу номерів автобусів. Попа гарніша буде від такої фізкультури.
Вихожу з квартири, закриваю двері, дивлюся на ліфт - почуваюся голою, бо шось забула одягти. Окуляри. Розумію, шо одягати вже нема що, витягаю з сумки парфуми, духаюся, "одягаючись" в любимий запах, і таким чином скриваю свою наготу. Шурую в світ.
Йду по вулиці, розумію, шо люди заглядають у вічі (бо ж у Тернополі, то вам не в Києві, тут всі чомусь тобі в писок дивляться, наче ви разом зі всіма гуси пасли на стрєльбіщі), і думаю - а може треба було привітатися, може то хтось із знайомих ішов і либився де до мене, а я такево невидяще не привіталося навіть? Переживаю, що когось ображу своєю мовчанкою у відповідь на посмішку.
Такшо простіть, якби хто мене стрів, а я морожена. Канєшно - гола ж бо я на морозі. Без спітнілих скелець. Зато пахну "дєрзко", як іронічна та життєрадісна лялечка Олівія (див.відео) з мультіка про моряка Папая (хтось ще памнятає такий?). Бо найкращий аромат для подолання страху опинитися голою на морозі - тіко Cheap & Chic від "Мушчіни" (Moschino).
Click to view