Мандаринами навіяно...
Мандарини закунчуютьсяааааа. В зв'язку з цим в пам'яті спливають ностальгічні спогади про дитинство та зимові свята, що якніяк міцно пов'язані з запахом цих маленьких, порепаних, помаранчОвих цитрусів.
Найбільше пригадуються ранки після зустрічі Нового року. Встаєш близько 10-ї. Місто ще спить. Всі в квартирі мирно посопують. Біжиш на кухню. А таааам: салатики, бутербродики, тістечка, гори немитого ще з минулого року посуду, на столі відкорковане і недопите шампанське, яке, в принципі, в той час цікавило менше, ніж традиційний торт з чорносливом.
А Різдво... Чомусь не пам'ятаю його без півметрового снігу нам малим по пояс. Тоді ми по протоптаних вузеньких стежечках ходили від фіртки до фіртки. Колядникииииии ж. Вважали банальним для себе співати традиційну "Новара-а-а-ді-стала". Претендували на оригінальність. "Понтувалися", виконуючи "Святу ніч" під мелодію з музичної відкритки, привезеної татом з Німеччини.
Чому, коли ми дорослішаємо, то запам'ятовуємо події без дрібниць лише тоді, коли вони у нас найяскравіші.
Думаю тільки тому, що ми вже виросли з того віку, щоб найпершими вставати зранку після зустрічі Нового року, під час якої випиваємо усе шампанське і з'їдаємо увесь чорносливовий торт. А ще ми виросли з того зросту, аби ходити по пояс в снігу.Тепер нам уже всі сніги (як і всі моря) просто по коліна.
Найбільше пригадуються ранки після зустрічі Нового року. Встаєш близько 10-ї. Місто ще спить. Всі в квартирі мирно посопують. Біжиш на кухню. А таааам: салатики, бутербродики, тістечка, гори немитого ще з минулого року посуду, на столі відкорковане і недопите шампанське, яке, в принципі, в той час цікавило менше, ніж традиційний торт з чорносливом.
А Різдво... Чомусь не пам'ятаю його без півметрового снігу нам малим по пояс. Тоді ми по протоптаних вузеньких стежечках ходили від фіртки до фіртки. Колядникииииии ж. Вважали банальним для себе співати традиційну "Новара-а-а-ді-стала". Претендували на оригінальність. "Понтувалися", виконуючи "Святу ніч" під мелодію з музичної відкритки, привезеної татом з Німеччини.
Чому, коли ми дорослішаємо, то запам'ятовуємо події без дрібниць лише тоді, коли вони у нас найяскравіші.
Думаю тільки тому, що ми вже виросли з того віку, щоб найпершими вставати зранку після зустрічі Нового року, під час якої випиваємо усе шампанське і з'їдаємо увесь чорносливовий торт. А ще ми виросли з того зросту, аби ходити по пояс в снігу.Тепер нам уже всі сніги (як і всі моря) просто по коліна.