"Спам до Бога" (с)
Ця війна дуже змінила мене... Тепер я розумію, чому так міцно обіймають ті, хто йде з дому. Тепер я не боюся мовчати. Тепер я не соромлюся спамити Бога подяками і проханнями.
Я дякую Богу за тих людей, які є в моєму житті. За тих, хто підтримує, не говорячи при цьому ні слова і не бачачи мене тижнями. За тих, кого я вперше бачу, але про яких думатиму щовечора перед сном і за яких хвилюватимуся, чуючи новини з фронту.
За тих, хто знаходить шляхи, можливості і силу не слідкувати панічно за стрічкою новин у соцмережах, а робити роботу так, щоб єдналися українці, зміцнювалася віра в правду, щоб нашим захисникам ставало тепліше не лише на душі, а й в плечі, ноги, руки.
Я дякую Богу за вітер, який не дає спокою картонним пачкам. За дощ, який в світлі ліхтаря схожий на перший сніг. І за довжелезний ряд півлітрових слоїчків з цілющою калиною.
За ґулю на лобі. За мій найзручніший наплічник, що з літа надійно береже мою вічно ниючу спину. За мегатеплі "Угги" та міцне здоровля завдяки їм. За талановиту перукарку та найпатріотичніший візерунок на нігтях. За зелені лимони та знижку на "еліксир енергії" - каву.
За моїх терплячих, мудрих, самостійних, дорослих і талановитих дітей.
Дякую Йому за те, що ця війна навчила мене цінувати в людях людей, в житті - життя, дякувати мовчки, молитися не за себе.
За все і всіх, хто мене оточує, і за все, що зі мною відбувається, дякую тобі, Боже. І
готова щодня знаходити в сотні разів більше причин для подяк, аби тіко Ти зупинив крик матері, втер сльози молодої дружини, зміцнив серденько ще ненародженого немовлятки і зупинив війну. Вирвав її з нашої пам'яті.
Зцілив тисячі розірваних, розстріляних, обпечених, прошитих, простріляних, підірваних, збитих, вбитих. Зцілив душі, серця і очі тих, хто бачив смерть. Повернув спокійний сон тим, хто бачив смерть. Повернув можливість жити так, як живемо ми, тим хто бачив смерть.
п.с. Вибач Оленко, що не змогла підібрати влучніший заголовок
