І шо той туман зі мною робить?
Знаю, що поводжуся, як хуліганка, як не мама, як балуване дівчинисько, але не втрималася сьогодні, щоб не здійснити традиційну ранкову пробіжку.
Так-так, півночі не могла заснути через закладеного носа та вуха, через кашель і драпачку в горлі, а вже зранку просто не побажала відмовляти собі у задоволенні розсікати цей неймовірний, теплий, м'який туман.
Ну маю я слабкість до туманів. Ну не можу спокійно реагувати на осінні контрасти: яскравого, гострого різнобарв'я дорогого золота флори і пастельного, дбайливо витканого, ніжного вкривала мікроскопічних крапелинок. Вдихаю їх на повні груди і наповнююся затишком і гармонією. Ловлю руками і не знаходжу меж та рамок, не бачу кінця цьому густому та вогкому шалику туману. Ногами перебираю золоті, червоні, зелені барви і пишу своє полотно, складаю свій калейдоскоп родом з дитинства...
Нє, шо не кажіть, а осінь - королівська пора. І саме вона - найромантичніша з усіх інших.
Ну от, тепер можна романтично та гармонійно лягати в ліжко, продовжувати процедури слабування, пчихати, шмаркати і картати себе за потакання бажанням
Так-так, півночі не могла заснути через закладеного носа та вуха, через кашель і драпачку в горлі, а вже зранку просто не побажала відмовляти собі у задоволенні розсікати цей неймовірний, теплий, м'який туман.
Ну маю я слабкість до туманів. Ну не можу спокійно реагувати на осінні контрасти: яскравого, гострого різнобарв'я дорогого золота флори і пастельного, дбайливо витканого, ніжного вкривала мікроскопічних крапелинок. Вдихаю їх на повні груди і наповнююся затишком і гармонією. Ловлю руками і не знаходжу меж та рамок, не бачу кінця цьому густому та вогкому шалику туману. Ногами перебираю золоті, червоні, зелені барви і пишу своє полотно, складаю свій калейдоскоп родом з дитинства...
Нє, шо не кажіть, а осінь - королівська пора. І саме вона - найромантичніша з усіх інших.
Ну от, тепер можна романтично та гармонійно лягати в ліжко, продовжувати процедури слабування, пчихати, шмаркати і картати себе за потакання бажанням