Из фейсбука
На стихотворение Лины Костенко "Крылья" ("Крила")
Крила -- відповідь
Якщо би я був птахом,
Мав би і крила й клюв.
Було б мені небо дахом,
Шляхом би вітер був...
Вмів би я добре літати...
Але ніяк мені птахом не стати,
Бо є в мене зовсім не крила:
Не клюв, а свиняче рило,
Та важке дебело тіло
Що тягне постійно долу
До ліжка або до столу,
Та очі що неба не бачать,
Та скарб що багато значить...
Вниз тисне могутна сила,
А ви мене кажете "крила"...
Але і щось добре маймо --
Кохання вродливої жінки
Та посмішку малой дитинки,
Та дім що колись будував,
Та слово що вчасно сказав...
І всі ми, людини, знаймо:
Нам геть птахами не стати,
Але все ж рухати маймо
Дорогой від поля до хати
Не вверх від хмари до хмари,
А вниз, скріз шари та шари,
З поверхні і до могили...
Ось там, може бути, хто знає,
Ще й хтось із нас політає?
А ви мене кажете "крила"...
Крила -- відповідь
Якщо би я був птахом,
Мав би і крила й клюв.
Було б мені небо дахом,
Шляхом би вітер був...
Вмів би я добре літати...
Але ніяк мені птахом не стати,
Бо є в мене зовсім не крила:
Не клюв, а свиняче рило,
Та важке дебело тіло
Що тягне постійно долу
До ліжка або до столу,
Та очі що неба не бачать,
Та скарб що багато значить...
Вниз тисне могутна сила,
А ви мене кажете "крила"...
Але і щось добре маймо --
Кохання вродливої жінки
Та посмішку малой дитинки,
Та дім що колись будував,
Та слово що вчасно сказав...
І всі ми, людини, знаймо:
Нам геть птахами не стати,
Але все ж рухати маймо
Дорогой від поля до хати
Не вверх від хмари до хмари,
А вниз, скріз шари та шари,
З поверхні і до могили...
Ось там, може бути, хто знає,
Ще й хтось із нас політає?
А ви мене кажете "крила"...