Вечір № 17
Сьогодні плакала. От натурально ревми ревла. Відпустило мене трохи.
А почалося усе з маленького магазинчика "Коло", який відпускає цукор по 28 гривень, і "заходьте, в нас поставки!" та "гріх наживатися на війні".
Продовжилося у "Сільпо", де видавали смачнющі німецькі молочні коктейлі БЕЗКОШТОВНО по 4 в одні руки. В пляшці 420 грам, 0,4 літри. Як мені пояснили, "Бо в них термін збігається, то хай люди поласують". Не збігся ще, я свідок! Лишень збігається! І об'ява про роздачу молочних коктейлів закінчується "Слава Україні!"
Ну й потім волонтери, наші любі волонтери принесли мені ліки від астми, за якими я вчора ганяла по Києву, як та скажена ворона - на наш балкон за мотузкою. Вороні ми, доречі, програємо - вже два шматка мотузки кудись віднесла. Сподіваюся, вішатиме на них москалів, хоча навряд чи ))
От тут мене й накрило. Тримаю в руках ліки й реву, наче остання дурепа.
Цей народ непереможний. Ніхто не перекреслить мій народ.
Слава Україні!
А почалося усе з маленького магазинчика "Коло", який відпускає цукор по 28 гривень, і "заходьте, в нас поставки!" та "гріх наживатися на війні".
Продовжилося у "Сільпо", де видавали смачнющі німецькі молочні коктейлі БЕЗКОШТОВНО по 4 в одні руки. В пляшці 420 грам, 0,4 літри. Як мені пояснили, "Бо в них термін збігається, то хай люди поласують". Не збігся ще, я свідок! Лишень збігається! І об'ява про роздачу молочних коктейлів закінчується "Слава Україні!"
Ну й потім волонтери, наші любі волонтери принесли мені ліки від астми, за якими я вчора ганяла по Києву, як та скажена ворона - на наш балкон за мотузкою. Вороні ми, доречі, програємо - вже два шматка мотузки кудись віднесла. Сподіваюся, вішатиме на них москалів, хоча навряд чи ))
От тут мене й накрило. Тримаю в руках ліки й реву, наче остання дурепа.
Цей народ непереможний. Ніхто не перекреслить мій народ.
Слава Україні!