Львів. Антонич. Чубай.
Понесло мене на минулих (так довго писав, що уже позаминулих))) вихідних з`їздити на вечір поезії Григорія Чубая та Богдана-Ігора Антонича, який проводився в рамках Львівського книжкового форуму.
Як і у випадку зі Славським, знайти охочих поїхати з Києва було дуже важко, врешті решт я змирився, що їду сам. За тиждень пішов брати квитки на потяг, де мене чекав облом. Жодного вільного місця не було. І це при тому що через Львів слідує добрий десяток потягів із Києва, як не більше. Довелося розглядати варіанти: або пересадка в Рівному, або автобус. Сам я був за пересадку, але мені було сказано, що спосіб цей - не расовий, і поїду я автобусом. В той-же день був заброньований квиток на Автолюкс. Це був останній квиток. Зі зворотнім-же квитком проблем не стояло, я домовився переночувати в друга і їхати ранковим експресом (ми припустили, що оскільки буде такий натовп виконавців, невідомо коли то все скінчиться).
Вечір, посадка на автобус. Ледве розібрався, де ж його шукати. Рухомий склад виглядає досить пристойно - більшість автобусів іномарки, правда більше половини - явне б/у.
Мені дістався Мітсубіші ("Міцик") десь десятирічної давності. Оскільки на автобусах я багато їздив у Хорватії, мимовільно напросилося порівняння. Перше - повітря не дуже свіже. І килимки на підлозі якісь підозрілі. І це на фоні наявності пафосної стюардеси (в Хорватії роль стюардеси виконує той водій, який вільний - їх-бо два).
Завелися, по відчутям, як трактор: вібрація дай боже. Я навіть боявся, чи не буде мене глушити двигун (сидів на гальорці), але, на щастя, звукоізоляція була пристойна.
Поїхали, автобус напівпорожній. На Червонозоряному проспекті увімкнули російське кіно. Ну, не російське, але воно таке "українське", як я німець, Байрак іншого не знімає. І по сюжету туфта. На щастя, під рукою був мій вірний мр3, який рятував мене.
До Житомира траса середнього рівня убитості ("хороша" за укр мірками). В самому місті в автобус підсіла купа народу...
Ніч я фактично не спав, тому бачив трасу: від Житомира до Рівного пів траси знаходиться на ремонті (автобус постійно крутився зі смуги на смугу), решта дороги в ідеальному стані, як угорський автобан :). До Луцька дорога непогана, а от із Луцька - розбита вщент вузька дорога, дивно як там підвіска не вбивається...
Порадувала львівська окружна - схили, хороше покриття, розмітка - прям Хорватія :)
Зранку зідзвонився із litavycia , яка таки приїхала потягом, при тому що квитки брала всього за день до від’їзду. А по дорозі в центр обкатав ЛАЗ 52522 №046, і тепер вважаю що активістів, які вважають, що ЦЕ краще за Е183 треба спалювати на вогнищі... Але я відхилився) Блукаючи від кінцевої 5-ки, звичайно ж, надибав ще кілька могилянців)
Ну а потім пішли гулянки по черзі з різними друзями, львівськими, і не дуже :). Розказувати там, власне, нічого, тому перейду безпосередньо до заходу. Прямо перед концертом litavycia, яка іще не мала квитка (їх розкупили тижнів за 2), побігла в "Дзигу" дізнатися, як-же пройти на концерт, і еврика! Їй вдалося придбати останній квиток на стояче місце)
Зам-же захід був дуже хронометрований. Двічі був на схожих "вечорах" у нас у КМА - так там розтягувалося це все годин на 4-5. Тут нікому особливо часу не давали. Для поета - 2хв балаканини, вірш Чубая, вірш Антонича - і геть) ДЛя гуртів - 2-3 пісні (хедлайнери - 4-5) - і теж геть) Результат - все вмістилося в 2 години. Тільки Лишега почав розтікатися мислію по дрєву і згадував непристойні анекдоти, при тому що аудиторія була досить поважного віку.
Звичйно, бомбою був Чубай. Пісні на слова батька, та ще й зі струнними - це просто щось. Це не те саме що просто Плач))
На концерті вони заспівали 4 пісні
- "Світло і сповідь ч.3" ("Ти не маєш довкола свічадонька жодного...")
- "Марія" (уривок "Бачу тіло її...")
- Відшукування причетного
- Мова гайова - єдина пісня на слова не Г. Чубая, а Антонича
Друга і четверта пісні - нові, при чому "Мова гайова" - зовсім свіжак =) Писав усе, але шайтан-арба ака фотик заглючив, тому є лише новинки.
Click to viewІ все))) Ну а оскільки ще рано було, ми з друзями (яких я роззнайомив між собою до тих пір) пішли шукати кав’ярню із вільними столиками - файно посиділи у "Фресці" з чоколятою)
Ось таке. Вертався наступного дня експресом, де, на відміну від автобусів Автолюксу, показують нормальні фільми. Показали "Кунг-фу панду" та "Кохання трапляється" - обидва в українському дубляжі. До речі, другий фільм, думав, буде романтично-еротичним шлаком. А нє, досить душещіпательна історія про мужика, який допомагав людям повернутися до життя після тяжкої втрати, але сам так і не зміг цього зробити. Це все лише легенько присипано рамантікой. Короче, називати кіно слід було інакше, ІМХО)
Ось таке) Потім дооовго відсипався))))