Слаське Rock
Кожен рік традиційно краєм ока поглядаю на афішку фесту, на тему, хто ж буде грати, але при цьому й не задумувався щоб поїхати. А цього року якось інакше. Глянув, побачив що другого дня на вечірній сцені буде Мертвий півень і вирішив знайти кого, й поїхати :)
Після тривалих пошуків знайшов товариша (він рейлфан, т.е. цікавиться залізницями), який згодився поїхати з Києва зі мною. А з інших місць їхало ще двоє друзів, з якими ми здибалися уже там.
Почалася поїздка з потяга №7 сполученням "Київ-Чоп". Стали біля розкладу, глянути, яким маршрутом піде потяг. Раптом з-за спини голос провідниці: "Знаю я вас таких, цілу ніч тут будете висіти в мене. Давайте я вам його на ніч подарую, чи що". Видно, в нас прямо на лобі було написано, що ми - рейлфани))))). Пішли далі, до своїх місць в хвості вагона (власне 35, 36 - за стінку від клозета - був варіант боковушок НЕ біля клозета, але блін, вони ж короткі), оглянули контингент - суцільна молодь, яка їхала кудись в на Закарпаття відпочивати. Скільки-ж вони потім шуму робили.... Мені не вперше їздити в плацкарті, але зазвичай після 1 ночі настає тиша. Тут ця вся "маладьож" гасала мінімум до третьої ранку, туди-сюди, з тамбура - в тамбур. А там - несамовито курили, пили пиво, колосно розмовляли та "грали на гітарі" в примітивному сенсі цього слова. Спокою не було. Ну й плюс моя звичка фігово спати в поїздах, це закінчилося тим, що я бачив і Козятин, і Вінницю, і обхід Жмеринки, і Хмельницький, і Тернопіль)))))) Всі станції до самого Львова, коли вже й народ повставав.
Ще одне, клозет мастдайний, я такого давно не бачв. Брудно, мокро, все пофарбовано в брудно-коричневий, плюс зі стелі капає якась невизначена рідина. При цьому "житлова" частина вагона була досить-таки нічого.
У Львові сіли поснідати - поки потяг не трясся (стоянка 20-25 хв через зміну локомотива на постійнострумовий ВЛ10). Несподівнано нагрянув дядько-прикордонник, і почав цікавитися нашим маршрутом та документами, хоча потяг наче й не міжнародний.
Ще дві години - і ми в Карпатах, в Славському. Містечко відверто розчарувало. Наслухався про нього як про гірськолижний курорт, тому підсвідомо порівнював із Закопане.... Зашарпаний будинок станції станції, розбита вуличка, пару нових будиночків з магазинами і глухий приватний сектор обдертого характеру...
Наш потяг
Ну, то таке. Знайшли всіх, розклали намет й сіли пити чай, благо друг, який їхав із Закарпаття, взяв газовий балончик (згаданий в розповіді про Гайворонську вузькоколіку :)). Ну й вирішили потім згуляти на залізнцю, я хотів познімкувати пару кадрів в Карпатах, все-ж. Паралельно пройшов короткий лікнеп по принципу парності колій та залізничній сигналізації :)
Вантажний потяг на станції Славське
Що ж його робити, коли нєфіг що робити?))
Чекання….)
Головний кадр фото сесії біля вхідних світлофорів ст. Славське
Поки ми збиралися йти, прошов ще один товарняк.
Пішли потім послухали саундчек, перекусили - і якраз пішли на концерт.
1) Green Silence - позитивно-укурений ска-панк. Непогано, але нічого особливого ІМХО.
2) Горгішелі - грали цікаво, але якось нерозбирливо, чи що... Навіть той факт що 60% групи - учасники Мертвого Півня не врятував ситуації
3) Димна суміш - це взгалі псц. Було неможливо слухати: дурі й шуму багато, толку нуль. Я навіть подалі відійшов, бо просто вуха не витримували.
4) Maxima - суцільний позитив) Гурт порадував дуже якісним концертним виконанням, більше того, деякі пісні вживу звучали цікавіше (наприклад, нова «За сонцем») ніж у студійці. Загалом, сподобалося.
Click to view5) Мертвий півень - не зважаючи на високі очікування (заради МП я туди і їхав), група просто порвала моск. Це було надзвичайно. Дуже якісне виконання, професійна гра, чудова зіграність та злагодженість, розбірливість виконання(чути кожен інструмент і слова пісень) та потужна харизма - ось він, Мертвий півень. Хоча Місько Барбара виявився любителем сороміцьких жартів)))) Ця команда грала цілих 2 години, до 1-ї ночі, заспівавши більшість хітів (на жаль, ні «Ето», ні «Коли ти смієшся» не співали), а також виконавши кілька пісень із альбому, який у процесі запису. Півні - єдина група, яка зуміла «завести» всіх слухачів, бо до цього заводилися лише невеликі групки за інтересами).
По вуха задоволені концертом (Півнем, зрозуміло ж ) ми пішли до наметів, попили чайку на ніч, ще трішки потеревенили й пішли спати, перед ти виявивши що намет вкрився товстим шаром конденсату))))
To be continued…