Не мала баба клопоту
Давно нічого не писав, а ось о 2й ночі після дводенної поїздки якось пробило на графоманство... Але не про поїздку)))
Мене уже давно підмиває до якоїсь музично-групової діяльності: я відчуваю, що мій нинішній спосіб музичного самовдосконалення практично вичерпав себе. Все важче сидіти й вчити патрії просто заради техніки. Тому, мені здається, логічним кроком була б спроба гри в групі:
- це чудова мотивація вчити пісню з початку до кінця, а не лише "гітарну вкуснятину";
- це дисципліна - в даному випадку не можна собі дозволити кинути напівдорозі;
- це навики розрулювання лаж, які на цій стадії розвитку є в досить великій кількості.
Окрім цього - реально дуже чешуться руки грати. Грати, гарти і ще раз грати.
Варіантів розвитку два: або приєднуватися до когось, або збирати самому. Перший варіант мені здається наївним в даних умовах: кому потрібен нуб-гітарист з яким, до того ж, треба говорити іншою мовою? Кого-кого, а гітаристів пруд-пруди, навіть досить непоганих.
Мене привабив варіант "зібрати самому", особливо на фоні того, що в нашій тайванській діаспорі давно уже ходить аморфне бажання зіграти щось разом, от тільки ніяк не матеріалізовується... Тому я вирішив спробувати направити цей процес. Блін, виявилося це досить-таки важко: бажання є, навіть ентузіазм є, але всеодно чомусь доводиться люд бити ногами і будити. Постійно. Всі мої спроби якось децентралізувати лідерство і якось створювати консолідовану позицію закінчуються тим, що народ вішає на мене практично всю відповідальність по нашому "курсу" включно з тим, що саме ми будем грати... Не те щоб я сильно проти, але якось звик до більшої ініціативності колег по проектам.
Знайти людей виявилося нескладно, є повний комплект: ударка, бас, клава, гітара і ще одна гітара буде епізодично. З вокалом вирішили поки спробувати, в кого краще буде виходити))) Все це гарно, от тільки АЛЕ: це повний "нуб-бенд": досвіду спільної гри 0, та й не тільки спільного: у мене вистачає траблів з гітарою, клавішник хоч і має кльовий слух і музосвіту, наскільки я знаю, грає не шибко часто, ударник востннє толкм сидів за барабанами 5 років тому, а басист вперше взагалі взяв в руки інструмент на днях. Радує, що він на гітарі грає, тому пристосується, я сподіваюся, досить швидко.
З басистом взагалі окрема тєма. Був у нас інших хло спочатку, він навіть спеціально пробував на басусі, тільки щось йому не йшло. Кінець-кінцем розібралися, що то у нього десь на дні шкали пріоритетів, і пєрєходящєє знамя басухи перейшло іншій людині. Тут мені, до речі, пощастило: з першої спроби знайшов хлопця, який погодився на роль басиста в групі. І без нагадування домовився із екс-басистом про передачу інструмента. Це радує.
На останок пісні... Не зна, що з цього вийде: ударник слухає все на світі, клавішник із басистом люблять музику поважче, я - всяку олдскульщину із цікавою гітарою (без чітких стильових меж: від Стінга, якого назвати рок-музикантом можна з натяжкою, і до Black Sabbath, але переважно музіка типу Eric Clapton, Dire Straits). Я намагався ініціювати обговорення перших пісень на розучку, але в результаті якось лісу пропозицій не надійшло, тому, фактично, гра поки на моєму стильовому полі. Побачимо, що з цього вийде.
А поки ще доводиться людям роздавать пєндюлєй і нагадувати вчити партії. Ібо за два тижні плануємо пробну збірку в університетській репетиційній кімнаті.
Мораль - у заголовку. Не мала баба клопоту :)