Сучукрліт
Вчора був на презентації книги Т. Трофименко "Окололітературне".
Мені подобається новітній термін, напів-матерний (але красивий), яким користуються філологи: "сучукрліт" (тобто "сучасна українська література"). Не знаю, хто придумав таке слівце, але Трофименко каже, що не вона. Раніше мене дивувало, чому це слово відмінюється як іменник чоловічого роду? (Бо література ж - вона!) Виявилося, що повна форма терміну - "сучукрлітпроцес", але в просторіччі його вкорочують до "сучукрліту". Тетяна Трофименко застосовує саме укорочений варіант (і правильно робить, бо тут не той випадок, коли довжина має значення).
Я думаю, цей гарний філологічний термін (який тягне за собою повний віз духмяної іронії) - перспективний в плані перенесення його в царину музикознавства та музичної критики (можливі модиікакації: "сучукрмузпроцес", "сучукрмуз", сучукропера", "сучукрсимфонія" і нарешті "сучукрмузикознавство").